Особливістю п’ятого будівельного періоду став факт застосування мулярами готичної системи кладки, якою рідко користувались протягом сторіччя, зокрема лише при будівництві підвалів Петропавлівського костелу єзуїтами. В реставрованій західній половині північного муру над збереженим нижнім рядом аркових дальнобійних бійниць було влаштовано комбінований ряд з чергуванням щілиновиднихта аркових бійниць ближнього бою. Влаштування щілиновидних бійниць ( Замку, подібно як і на фасадах єзуїтського костелу в XVII ст., не викличе здивування, якщо взяти до уваги, що на цей час для їх зручного використання було багато видів легкої вогнепальної зброї та й луки, як стрілецьку зброю, ми зустрічаємо в Луцьку навіть у XVIII ст. Першочергова реставрація саме цього муру від Заглушецького передмістя, на якому велось спорудження дерев’яно-земляних укріплень, не була випадковою. Адже лише з нього можна було вести прямий обстріл підступів до Глушецького мосту й головного входу в місто.

Два ряди наскрізних отворів по периметру аттика Стирової башти вказують, що її спочатку планували накрити шатровим дахом з підсябиттям. Проте непорушені напливи розчину в цих отворах свідчать про зміну намірів у завершенні башти ренесансними зубцями з внутріаттиковим дахом.

Отже, під час п’ятого будівельного періоду, згідно з нашими дослідженнями, під керівництвом губернатора Богуслава Горайна було надбудовано верхні яруси В’їздової і Стирової башт з їх аттиковими завершеннями та реставровано мур між В’їздовою й Владичою баштами.

Відмічаючи велику напругу фортифікаційних робіт в Луцьку, не можна не зупинитись на ролі осілої на Волині української шляхти і місцевого католицького духовенства. Поряд з губернатором Луцької фортеці Богуславом Горайном — суддею земським київським, Костянтином Зубцевським — підчашим новогрудським, луцьким городничим Яном Ольшамовським,- у ранзі військового судді ми бачимо маршалками «кола рицарського» на волинських сеймиках 1667 р. Станіслава Чарнецького — канівського старосту і Стефана Іваницького — підсудка чернігівського.

Всі сеймикові зібрання відбувались в кафедральному костелі св. Трійці, що в Окольному замку. Навпроти кафедри розміщався Петропавлівський костел з колегією єзуїтів, а за ними — монастир бригіток.

Тобто за минулі десятиріччя XVII ст. частка присутності католицького духовенства, його нерухомого майна в Окольнику зросла в кілька разів і набагато переважила православну.

Якщо до цього додати, що всі вищеназвані культові споруди мали оборонний характер і, властиво, виконували оборонну функцію Окольного замку, то нехай не дивує активна участь вищого католицького духовенства в організації оборони Луцька.

Підписи луцького каноніка Олександра Могильницького, пріора Гіацинта Шостаковського та ректора єзуїтської колегії Альберта Пригодського стоять першими під відомою постановою від ЗО вересня 1667 р. по засобах для захисту Луцька.