Бучач — давнє місто, де збереглося чимало історико-архітектурних пам’яток, і особливе місце серед них посідає старовинний замок. Він розташований на вершині високого скелястого пагорба, який омивають води річки Стрипа. Кам’яний замок побудували на місці давньослов’янських укріплень в останній чверті XIV століття власники міста князі Бучацькі, рід яких мав литовське походження.

1542 року рід Бучацьких згас, оскільки останній його представник Яків Бучацький обрав духовну кар’єру, ставши єпископом, і не залишив нащадків. Новий розквіт Бучача почався з 1631 року, коли його власниками стали представники впливового роду Потоцьких.

Місто мало вигідне стратегічне положення, і нові господарі доклали великих зусиль для його зміцнення. Місто оточили оборонними стінами й валами, а замок став міською цитаделлю і був істотно розширений та укріплений. Керувала реконструкцією замку вдова Стефана Потоцького Марія Могилянка.

Бучацький замок укріпили відповідно до фортифікаційних нововведень, пов’язаних із розвитком артилерії. Старовинну цитадель захистили з боку міста міцними напівкруглими бастеями (низькими кріпосними вежами). Товщина оборонних стін досягла 4 метрів.

Зі східною бастеєю межував палац у стилі ренесансу, прикрашений аркадними галереями. На першому ярусі палацу розташовувалася в’їзна брама, до якої вів підйомний міст, перекинутий через рів. До наших днів найкраще збереглися будівлі XVII століття — бастеї і фрагменти палацу Потоцьких.

1672 року до Бучача підступила величезна об’єднана армія турків на чолі з султаном Магометом IV і козаків під проводом гетьмана Петра Дорошенка. Турки вже захопили Кам’янець-Подільський і просувалися до Львова, а Бучач виявився одним з ключових міст на їхньому шляху. В цей час містом володів брацлавський воєвода Ян Потоцький, але його не було в місті.

Тому командувати обороною довелося його дружині Терезі, яка, оцінивши нерівність сил, здала замок ворогові. Пізніше в Бучачі був підписаний мирний договір між Османською імперією і Річчю Посполитою, що дістав назву «Бучацький мир». Згідно з ним, завойовані турками землі переходили в їх розпорядження.

Новий польсько-турецький кордон, що проходив по річці Стрипа, розділив місто на дві частини — східну турецьку і західну польську. Окупація Бучача турками тривала 11 років, до перемоги поляків у Хотинськой битві 1683 року. Додатковим укріпленням Бучацького замку слугувала фортеця в передмісті — селі Підзамочок.

Цю фортецю, перехідний тип від замку-вежі до бастіонного типу укріплень нового часу, побудували на початку XVII століття. У Бучацькому замку розташовувалася магнатська резиденція, а в Підзамочку квартирувалося військо.

Фортеця займала доволі і велику територію і непогано збереглася до наших днів.