Архітектура Палацу дещо спрощена, форми будинку природно випливають з його планіровочної організації і просторових рішень. Особливо треба відмітити високу якість будівельних робіт і продумане використання усіх деталей.
Архітектура Палацу поєднана з творами художників і скульпторів, які з самого початку проектування працювали разом з архітекторами.
Скульптори В. З — Бородай та В. Е. Селібер майстерно виконали барельєф В. І. Леніна, художники А. Ф. Рибачук і В. В. Мельниченко з великим творчим натхненням працювали над мозаїчними панно.
Нова за змістом архітектура, хороший благоустрій території, зелене оточення, що неначе входить у середину приміщень через прозорі стіни і широкі вікна, неозорі задніпровські далі, панорама міста-героя залишають у відвідувачів почуття гордості за свою Батьківщину, за могутній талант сучасників.
Палац по праву можна віднести до кращих вітчизняних будов.
Великим подарунком піонерам було спорудження в 1961 році піонерського табору імені П. Тольятті на сонячному березі Чорного моря.
А через два роки в «Артеці» виріс комплекс табору «Прибережний».
Легкі, колоритні, сучасні споруди з залізобетону й скла доповнили пейзаж узбережжя Криму і стали справжніми осередками щасливого відпочинку піонерів усіх республік.
Останнє десятиріччя позначилось розвитком будівництва лікувально-оздоровчих закладів.
В ці роки споруджено великі, павільйонного типу лікарні на масиві Відрадному і в Пущі-Водиці в Києві.
Комплекси цих лікарень вирішені як крупні ансамблі, підпорядковані загальному архітектурному задуму.
Особливо поширилось будівництво баз масового літнього відпочинку трудящих.
У найбільш мальовничих місцях України, на берегах Дніпра, в Закарпатті, в районі Одеси і на Південному узбережжі Криму збудовано в короткий строк значні комплекси споруд для відпочинку.
Виросли літнє курортне містечко на 1000 місць поблизу Севастополя, пансіонат на 500 місць на Чорторої поблизу Києва і численні автопансіонати.
Одним з найбільш значних комплексів відпочинку е містечко відпочинку «Донецьке» у Масандрівському парку в Ялті та санаторій «Фрунзенське» в Алуніті.
Нові санаторні корпуси й готелі для літнього відпочинку споруджено у Місхорі, Алуніті, Ялті й Закарпатті.
Ці будови, відповідно до їх призначення, мають легку, надзвичайно пластичну архітектуру.
Глибокі лоджії, балкони, навіси сприяють створенню тіні й затишку, необхідних для відпочинку влітку.
Масовість спорудження, однотиповість і простота планіровочної організації спальних корпусів пансіонатів, готелів зумовили велику ефективність зведення їх індустріальними методами з крупних збірних елементів.
В останні роки в містах і селищах республіки було споруджено багато театрів, кінотеатрів, клубів, палаців культури, телевізійних студій та інших закладів культурно-побутового призначення.
Закінчувалось розпочате до 1954 року будівництво театрів у Чернігові, Полтаві, Ровно, Жданові, Херсоні, Тернополі.
Новими, сучасними формами збагачена архітектура театрів у Черкасах і Житомирі.
З 1957 року в країні поширюється будівництво кінотеатрів за новими типовими проектами.
Протягом останніх десяти років збудовано близько ста широкоекранних кінотеатрів.
Особливо часто застосовується проект кінотеатру на 800 глядачів (автори — архітектори Бродський і Е. М. Ландау).
За цим проектом збудовані кінотеатри у Києві («Ленінград», «Супутник», імені Довженка), Дніпропетровську («Супутник»), Кривому Розі та в інших містах.
Архітектори, застосовуючи один і той же проект, творчо підійшли до його здійснення.
Відповідно до місцевих умов, вимог ансамблевої забудови, назви кінотеатру змінювалась його зовнішня характеристика, інтер’єр. Значну роль у цьому відіграло застосування різних облицювальних матеріалів і творча співдружність архітекторів та художників.
Досить оригінально оформлено кінотеатр «Супутник» у Дніпропетровську.
Глухий торець споруди прикрашає панно, присвячене завоюванню радянськими людьми космічного простору.
Крупний масштаб панно робить його значним не лише для кінотеатру, а й для всього ансамблю забудови.
Останнім часом в різних країнах світу виникають універсальні концертні зали, що показали високу економічність завдяки великій місткості і відносно малому обсягу допоміжних приміщень.
Одним з вдалих прикладів споруд такого типу е кіноконцертний зал «Україна» у парку імені Т. Г. Шевченка в Харкові (автори — архітектори В. С. Васильєв, Ю. 0. Плаксієв, В. 0. Реусов, інженер Л. Б. Фридган).
Споруда складається з залу на 2100 місць і одноповерхового об’єму з боку сцени, у якому розміщені допоміжні кімнати.
Зал має оригінальну просторову форму, яка в плані близька до оптимального розміщення місць для глядачів.
Разом з цим така форма споруди дозволила авторам ефективно використати залізобетонне квантове сідлоподібної форми перекриття залу.
Напружена динамічна крива могутньої похилої залізобетонної арки, що підтримує перекриття, виразно контрастує з ажурною поверхнею скляної стіни.
Яскраве панно, розміщене на стіні вхідної частини, доречно доповнює архітектуру.
На жаль, бокові фасади позбавлені такої виразності.
Та все ж кіноконцертний зал «Україна» належить до найбільш оригінальних споруд останніх років.