Значних успіхів досягли архітектори та будівельники при розробці принципів об’ємно-планіровочних і конструктивних рішень різних типів промислових споруд, стандартизації окремих елементів та в підготовці до проектування типових секцій уніфікованих цехів. Промислове будівництво стало галуззю, де найбільш широко застосовувались прогресивні конструкції, здійснювалась механізація, розроблялась технологія робіт.

Завдяки вдосконаленню конструкцій домагались економії цементу, металу та інших дефіцитних на той час будівельних матеріалів.

Прагнення зробити легшими перекриття великих прольотів З монолітного залізобетону викликали необхідність застосування просторових конструкцій: склепінь-оболонок, куполів, складок і шат-рів. Широко використовували різноманітні перекриття з дерев’яних конструкцій.

Саме в цей час почали впроваджувати збірні залізобетонні конструкції.

Цінним внеском у розвиток будівельної техніки було електрозварювання та застосування нових теплоізоляційних будівельних матеріалів і гідромеханізації.

Автори багатьох промислових споруд намагалися відобразити в їх зовнішньому вигляді, об’ємно-просторовій структурі специфіку виробництва, конструктивну схему.

Зодчі прагнули до простоти і виразності архітектурних форм.

Все це чудово відбилося на будовах Дніпровського комбінату в Запоріжжі, Харківського тракторного і Краматорського машинобудівного заводів.

Кращі досягнення радянської промислової архітектури знайшли відображення у чіткій схемі зонування території, системі внутрішньозаводських проїздів і доцільному розташуванні виробничих та допоміжних споруд.

Планіровка цехів підпорядковувалась технологічному процесові, прийнятій конструктивній схемі опор, вихідним габаритам та розміщенню виробничого устаткування.

Великої уваги надавали розташуванню приміщень побутового, санітарно-гігієнічного та медичного обслуговування робітників підприємств.

Промислові площадки крупних заводів озеленювали, впорядковували.

Широко запроваджувалося комплексне проектування і будівництво промислових підприємств та пов’язаних з ними робітничих селищ або промислових районів міст з усіма видами культурно-побутового обслуговування.

Наслідком натхненної творчості тих років стали селища Штергрес на Луганщині, Харківського тракторного заводу, Дніпрогесу.

Комплексність будівництва становила найважливішу рису радянської архітектури.

В роки першої п’ятирічки Дніпровські пороги перетнула гребля найкрупнішої за тих часів у Європі гідроелектростанції імені В. І. Леніна.

Будівництво цього комплексу здійснювалось у 1927-1932 роки за конкурсним проектом архітектора В. 0. Весніна.

Під його керівництвом М. Я. Коліі, Г. М. Орлов, С. Г. Андрієвський та інші доробили архітектурну частину проекту.

Вузол споруд Дніпрогесу складається з греблі, силової станції з відкритою підвищувальною підстанцією на правобережжі і трикамерного судноплавного шлюзу в гранітному масиві лівого берега Дніпра.

Всі ці споруди підпорядковані єдиному композиційному задуму, а їх архітектура вражає величною простотою.

Бетонна гребля у вигляді напруженої кривої обернена проти течії Дніпра і перетинає його в найзручнішому для будівництва місці.

Вона тягнеться на 700,5 метра і поділена опорами на 47 прольотів з водозливними отворами, що перекривають 70-тонні металеві щити — шан-дори.

Опори греблі об’єднані вгорі двоярусним мостом.

Верхній ярус використовується для технічного обслуговування греблі, а нижній відведений для руху пішоходів і транспорту.

Гідроелектростанція у вигляді витягнутого по горизонталі блока композиційно завершує греблю на правому березі Дніпра і є її безпосереднім продовженням.

Вона має у надводній частині щитове відділення і машиногене-раторний зал, а у підводній — пливні канали до турбін, спіральні камери і канали для випуску спрацьованої води.

Простота композиції, вишукані пропорції, к чистота і монументальність форм гідроелектростанції справляють виняткове враження.

Провідним елементом в архітектурі зверненого в бік нижнього б’єфа головного фасаду силової станції є горизонтальний об’єм еркера, над яким у верхній частині стіни проходила вузька смуга засклення.

Лаконічний об’єм споруди спирається на залізобетонні опори, контрастує з ажурними щоглами струму високої напруги і створює єдине ціле зі спокійним ритмом потужних устоїв греблі.

Гармонійне сполучення композиційно завершених споруд гідровузла з водним простором Дніпра, промисловими і жилими комплексами берегової забудови являє собою надзвичайно грандіозну панораму.

Під час Великої Вітчизняної війни 1941- 1945 років фашисти зруйнували гідроелектростанцію імені В. І. Леніна.

В перші післявоєнні роки Дніпрогес було відбудовано за проектом архітектора Г. М. Орлова при консультації В. 0. Весніна.

Відбудова зруйнованого Дніпрогесу не позначилась на ідеї первісного задуму.

Зусилля творчого колективу архітекторів Г. М. Орлова, П. Д. Рижика, 10. М. Гумберга та А. Я. Машинського були спрямовані на збагачення художньої виразності зовнішнього вигляду окремих споруд гідровузла.