На початку XIX століття знову помітний спад у будівництві церков на Звенигородщині через вплив політичних подій: третій поділ Польщі; адміністративно-територіальні реформи Російської імперії; Вітчизняна війна 1812 року. В першій чверті століття на території сучасного Звенигородського району було збудовано (чи відновлено колишні) лише чотири церкви. Серед них — у центрі Звенигородки — новий кам’яний Свято-Преображенський собор, збудований 1820 року.
А всього до 1848 року було зведено лише вісім храмів, тобто в першій половині XIX століття тільки одна церква будувалася кожних п’ять років.
Деяке пожвавлення у будівництві церков починається з другої половини 1850-х років. Та особливо інтенсивне воно після реформи 1861 року. Майже кожних два-три роки зводиться або реконструюється новий храм.
Але згодом, на початку XX століття, Перша світова війна, революційний жовтневий переворот, громадянська війна і подальша . комуністична атеїстична ідеологія не тільки спричинили зупи-і іення будівництва церков, а й припинення богослужіння в храмах. Багато храмів було понівечено і зруйновано.
Що вціліло — постраждало або в ході бойових дій у Великій Вітчизняній війні (наприклад, Миколаївська церква в с. Чижівка), або внаслідок виконання різних рішень. Останнього удару церквам району було завдано вже аж в 1970-х роках, коли впали глави церков в Хлипнівці, Пединівці та інших селах.
Нарешті настав час відродження духовності, національної культури. Незалежна Україна проголосила в статті 35 Конституції: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання». І вже з початку 1990-х років почали відроджуватись, будуватись храми.
До діючих в районі Івано-Богословської церкви в Стебному, Казанської ікони Божої Матері в Скаливатці та невеликої цвинтарної Свято-Преображенської церкви у Звенигородці додалися новий Свято-Преображенський собор в Звенигородці, каплиця в Чижівці. Було реконструйовано приміщення колишньої сільради в Неморожі — тут зараз Свято-Миколаївська церква. Реконструкція колишнього фельдшерсько-акушерського пункту в Озірні дала змогу віруючим молитись у Покровській церкві. В Моринцях перебудована початкова школа (принагідно згадаємо — одна з найдавніших в районі, зведених за типовим проектом) — тут зараз Івано-Богословська церква.
У селі Шевченковому зведено Івано-Богословську церкву, і ще будується церква в ім’я Різдва Богородиці, а також Свято-Миколаївська церква у Водяниках, Успенська у Ватутіному. Знову освячено уцілілий костьол, зведений ще на початку XIX століття в ім’я Преображення Господнього в місті Звенигородці.
Варто згадати про те, що кожен храм освячувався в ім’я святого християнської церкви або був посвячений певному свячу. День цього релігійного свята чи вшанування святого церкви ставав храмовим святом села чи міста. В нашому краї його традиційно відзначали зі всією шанобою.
У межах сучасного Звенигородського району церков було: По-кровських — 6, Івано-Богословських — 6, Михайлівських — 6, Миколаївських — 5, Різдва Богородиці — 4, Успенських — 2, Георгієвська, Дмитрівська та інші.
Україна традиційно сповідає християнство за східним обрядом, тобто її церкви входять до складу єдиної Святої соборної апостольської Православної Церкви. Так є від хрещення Русі Київської Великим князем Володимиром у 988 році.
Всі народи християнського світу відзначили 2000-річчя Різдва Христового і всі християнські конфесії спільні в одному -вчення Ісуса Христа, Сина Божого, веде світ до пізнання любові до ближнього, до вічного спасіння душ.
Так, якщо говорити про храми, то не можна забувати те, що християнський світ різноманітний. Є православна церква, є римо-католицька, є різні течії протестантизму. Вони мають свої традиційно усталені типи храмових споруд, будинків молитви, які відрізняються певними архітектурними формами, тлумаченням, оздобленням.