Мистецтвознавці Радянського Союзу в своїх дослідженнях намагалися обійти участь Васнецова, як і інших художників, у розписах Володимирського собору, наприклад, у книзі Дуриліна «Нестеров», що вийшла у популярній серії «ЖЗЛ». А коли з’явилось детальне дослідження про художника, то розглядали тільки ескізи до розписів. їх багато зберігається в колекціях музеїв, особливо в державній Третьяковській галереї. По-перше, з ескізами легше працювати, по-друге, вони реалістичніші і правдивіші, ніж ікони, що особливо влаштовувало радянських критиків. І все ж вони всіляко намагалися підкреслити переважання «церковної боголіпності, що залишає враження неприємної солодкавості», фантастичності змісту, де «випадкові гості казкового раю насолоджуються інертно, байдужно».

Дар в галузі монументального мистецтва жеврів у ньому досить довго, проявився спочатку в Абрамцеві, але повністю розвинувся у Володимирському соборі. Створюючи ескізи для розписів собору і відвівши в них чимало місця орнаменту, Віктор Михайлович був під впливом розписів храмів Києва, що стояли тоді у своїй первозданній красі, а також Равенни і Сієни. І хоч художник був передовсім глибоко віруючою людиною і працював у традиціях православ’я, він привніс у свої орнаменти дещо інші мотиви, наприклад, східні. Відповідно до засад сучасного йому живопису Васнецов збагатив і зображення окремих постатей реалістичними жанровими елементами, не пов’язаними зі стилем давніх монументальних фресок і мозаїк. Можна вважати, що він створив нові прийоми стінного розпису храмів.

У розписах соборів з’явилась можливість одягнути в декоративно-орнаментальну оправу всі зображення релігійного і побутового змісту, запозичені зі старих київських храмів. Загалом, усі ці композиції й постаті, хоч до певного ступеня й пов’язані з орнаментальністю як принципом розпису собору, зберегли свій жанровий характер на тлі переважного декоративно-орнаментального вбрання. Таке, аж ніяк не механічне поєднання цих зображень з орнаментально-килимовою в’яззю і тлом усіх стін собору з його пишним декоративним розписом, було знайдено митцем й одержало визнання як васнецовський стиль — яскравий, зовні урочистий та святковий. І серед усього прекрасного, що вдалося зробити художникові, найбільш цілісне враження справляють його орнаменти. Жаль тільки, що відвідувачі й прихожани всю свою увагу звертають на картини, забуваючи, або, швидше за все, не встигаючи роздивитися орнаменти. Васнецов використав і тут знайомі йому східні мотиви і, як уже відзначалось, київські храми, «хоча всуціль нічого не бралось, а керувалось більше темами, схемами, дещо, втім, цілком довелось брати, але мало», — писав пізніше художник В. В. Стасов.

Орнамент виконувався послідовно разом з великими сюжетними композиціями. Кожний сектор, для якого було використано окремий малюнок, в процесі подальшої роботи розроблявся в кількох додаткових ескізах відповідного орнаменту або частини стіни. Здебільшого всі вони були ретельно підготовлені для перенесення па стіни. На жаль, в роки, коли в соборі керували атеїсти, і з часом, при реставрації живопису; найбільше постраждали орнаменти, бо їх виконавці й замовники вважали другорядними. Зникла первісна соковитість барв — їх переписували матеріалом не тієї якості; не було ретельності виконання малюнка — рівень реставраторів був нижчим, ніж у малярів собору;

Найяскравіші враження залишають ескізи орнаментовки головного вівтаря й арок нефа. Між «Богоматір’ю» і «Євхаристією» — на центральній апсиді — витий узор з квітів — орнамент, чудовий колоритом і композицією, світною оранжевою плямою розкритих пелюсток і двома смутами на мотив квітучих пальм. Обрамлення творів «Нестор- літописць», «Княгиня Євдокія», «Аліпій- живописець», «Кукша», «Прокопій» відзначається багатством фантазії, колориту і цілісності композиції. Матове срібне тло, густі, ніби насичені живильними соками тони, оторочені зверху темно-ультрамариновою широкою смутою, справляють сильне враження. Ці чисельні варіації свідчать про виключно багату фантазію автора. Цікавий ескіз орнаменту, в якому на темно-синьому тлі зображено у вигляді смути композицію з квітів найтоншого малюнка. Вони виростають з витягнутої вази теплого охристого тону, прикрашеної білими геометричними узорами. Ще витонченіший узор, який зображує на темно-синій основі внизу і на золотій зверху фантастичну гру пишних квітів і рослин.

Завдяки тому, що збереглися ескізи, можемо уявити задум митця. Особливо гарний ескіз, підписаний 2 грудня 1890 року. У прямокутній рамці центральне місце займає золотий осяйний круг сонця, який нібито випромінює світло, що досягається поєднанням золотого з червоним відтінком тла з райдужними променями, що йдуть від круга. Промені, які виходять з малого темно-синього крута з золотистими зірками і білим символічним голубом посередині, світяться й перегукуються з сяйвом сонця. Вони ніби перемагають його світло, та іноді, коли споглядач опиниться збоку, золотий блиск цього крута затемнює все і панує над яскравими язиками полум’я, якими закінчуються промені. Цей ескіз з Третьяковської галереї — одне з найбільших досягнень декоративного мистецтва Васнецова, який задовго до художніх проявів абстракціоністів здійснив добре відоме майстрам Стародавнього Сходу, Греції й Риму вміння кольором і контуром передати інформацію й емоційний лад. Сучасники захоплено писали: «Орнаменти, що обвивають кожну арку і кожний карниз, своїми примхливими узорами і світлими барвами говорять не про Грецію, не про Відродження, а саме про Русь, про різьбу її церков і будинків, про барви її віконниць, шкатулок, парчі, шовків і металевих речей. Нічого важкого, нічого понурого; все дивиться ясним весняним днем. І як багато цих візерунчастих радісних смуг, і яке дивовижне різноманіття!».

Художник, згідно з правилами монументального живопису, повно і природно скомпонував сюжети з архітектурними формами, розташовуючи їх строго за правилами, встановленими ще у візантійських храмах і перенесеними на нашу землю. Щодо враження художньої єдності зображення персонажів з орнаментикою стіп, то цьому сприяють деякі декоративні прийоми Васнецова. У постаті та їхнє оточення він уводить багато візерунчастості, що споріднює їх з усім розписом Володимирського собору.

Васнецову було притаманне унікальне вміння справлятися з масштабом зображуваного і з оптичними задачами, що поставали перед ним. постать Богоматері в центральній апсиді заввишки 8.87 м не приголомшує глядача. її можна бачити звідусюди — і знизу, і з хорів — однаково правильно, без спотворення. дуже добре узгоджено лінію плечей і голови з півкруглим завершенням апсиди. Правильно враховано висоту плафонів і розписів склепіння бані з зображенням Пантократора, де створено ефект тихого українського неба, оспіваного ще О. Пушкіним. Вдало знайдено пропорції постатей на пілонах. Незважаючи на колосальні розміри зображень, усі обличчя одухотворені й індивідуальні.

Досить багато гарних місць існує на території України які варто біло б відвідати, досить популярних місць є де варто побувати, але красивіше, величніше й духовніше ніж є лаври рос. мовою лавры на Україні напевно не існує. Рекомендуємо до відвідування.