Миколаївська церква, які характеризується гармонійними пропорціями та виразною пірамідальною композицією об’ємів, належить до кращих зразків культового будівництва Волині середини XVTII ст. Ім’я автора проекту храму встановити досі не вдалося, але з певністю можна твердити, що він був майстром високого класу.
До південного фасаду храму прилягає збудований у XVIII ст. двоповерховий мурований корпус келій П-подібної форми в плані. Корпус келій і храм утворюють замкнене прямокутне внутрішнє подвір’я, характерне для католицьких монастирів правобережної України XVII-XVIII ст.
У XIX ст., коли Городком володіла родина графів Естергазі, південна частина келій скасованого монастиря зазнала значних перебудов і була перетворена на палац. На першому поверсі обабіч просторого вестибюля, поділеного колонами на дві частини, створено анфіладу парадних приміщень. В архітектурі корпусу келій з’явилися деталі, що надали йому вигляду класицистичної будівлі.
Південний фасад корпусу келій акцентований чотириколонним портиком, який об’єднує обидва поверхи будівлі. Портик завершується трикутним фронтоном, фасади — розвиненим карнизом.
До складу первісного ансамблю Миколаївського монастиря входила дерев’яна дзвіниця, збудована в 1772 р. Вона стояла на захід від Миколаївської церкви, на значній відстані від неї. Це була двоярусна будівля, завершена бароковою банею з декоративною, маківкою. У верхній частині чотирьох граней бані під час ремонту дзвіниці в 1883 р. з’явилися мініатюрні лікарні.
Серед культових будівель XVIII ст. окремо стоїть Покровська церква в с. Піддубці, що неподалік Луцька. Цю гарну, велику за об’ємом будівлю видно здалеку, з автотраси Луцьк — Рівне. Покровська церква — унікальна пізньобарокова споруда, збудована в 1745 р.. Вона відзначається незвичайно складними планом та композицією об’ємів: круглий у плані храм пронизує просторовий хрест з однаковими прямокутними раменами, перекритими хрещатими склепіннями.
Торець кожного з рамен увінчують дві триярусні вежі. їх нижні яруси — в плані квадратні, два верхні — восьмигранні.
Східне рамено продовжене на схід прямокутним у плані, одноповерховим приміщенням апсиди.
Над середохрестям підноситься великий восьмигранний верх, який спирається на масивні пілони, переріз яких має надзвичайно складну форму. Ного увінчує барокова баня з декоративним ліхтариком. Разом зі значно меншими банями на восьми бічних вежах вона утворює мальовничий, майже казковий силует.
Ззовні храм відзначається рясною пластикою: вежі оздоблені лопатками, розкріпованими на карнизах; торці просторового хреста завершені фронтонами з декоративними маківками; вікна мають ліпне профільоване обрамлення з "вушками".
Урочистість інтер’єру підкреслена висотним розкриттям об’єму, складно-профільованими карнизами пілонів і вертикальними смутами орнаментального живопису.
Наприкінці XVIII ст. створено групу храмів, яка складається лише з двох пам’яток, збудованих одночасно — в 1777 p.. можливо, одними й тими самими майстрами. Це Михайлівська церква в с. Кисилин та Івано-Богословська церква в с. Штунь. Особливістю цих храмів є незвичайні, оригінальні планова та об’ємно-просторова структури, які відрізняють їх від основних типів культових споруд на Волині.
У плані обидві будівлі прямокутні. В інтер’єрі масивні пристінні пілони, на які спираються попружні арки, ділять об’єми на чотири (с. Кисилин) та на три (с. Штунь) частини. Глибокі ніші, утворені пілонами, перекриті циліндричними склепіннями; в об’ємі вони утворюють своєрідні низькі бічні нави. Над перетином центральної нави й трансепта, чітко виділеного в об’ємі, підноситься масивний четверик із заломами, форми яких запозичені, напевно, з дерев’яного культового будівництва. Четверик закінчується бароковим верхом. Якщо в Михайлівській церкві він невисокий, то в Івано-Богословській двоярусний розвинений верх (четверик на четверику), увінчаний чотиригранною бароковою банею, домінує в композиції об’ємів і створює виразний пірамідальний силует.
Обидва храми належать до самобутніх творів волинської архітектурної школи і відзначаються тим. що в їх об’ємно-просторовій структурі поєднано принципи базилікальної та централ систем.
На просторій ділянці центральної частини с. Хотин (Рівненщина), засадженій старими липами та модринами, стоїть мурована церква Зачаття св. Анни, збудована в 1769 р. на кошти поміщика Лнтонія Богуша та парафіян. Ця споруда належить до групи центричних, хрещатих у плані одноверхих храмів. Центральний об’єм будівлі — нава — у плані прямокутник, витягнутий по осі південь-північ. За рахунок зрізаних граней утворено восьмигранник, що перекривається восьмигранним зімкненим склепінням, розчленованим вісьмома гуртами та увінчаним цегляним ліхтариком з мініатюрними віконечками.