У 90-х pp. XVI ст. костьол зафіксований неодноразово: у 1591 р. гетьман Ян Оришовський свідчить у Кракові, що «єдиний у Києві кляївтор належить домініканцям, при ньому звичайно мешкають два монахи»: Київський католицький єпископ И. Верещинський у 1592 р. .застав у Києві «костьолик домініканців»: посол німецького цісаря до козаків Кріх Лясота у 1594 р. відзначив у Києві «багато церков, вони майже всі дерев’яні… Є там і кафедра католицького єпископа, але соборна церква (думаємо, що кафедрою був костьол домініканців — єдиний католицький київський храм — О. Г.) зовсім занедбана, дерев’яна». Найважливішими джерелами є такі документи (обидва писані постфактум перебування авторів у Києві), як життєпис домініканського подорожуючого монаха М. Груневерга (побував у Києві 1584 p.. писав життєпис 1600 p., додаючи до колишніх спостережень нову, переказану йому, інформацію Києва) та записка про ввірений йому монастир домініканського київського пріора П. Розвидовського (був пріором у Києві у першій половині XVII ст., писав нотатки з 1634 по 1664 pp.). Проаналізуємо ці записи.
Мартин Груневерг за походженням німець, львівський купець, прийняв постриг в орден св. Домініка (чернече ім’я — брат Віпцель) і відвідав Київ 1584 р. Його щоденник. опублікований лише у 1982 p.. дає змогу не лише уточнити історію костьолу, але і побачити його зображення (до цієї публікації зображень костьолу не мали). На полях сторінок, заповнених готичним шрифтом, розміщені пояснювальні начерки — «ситуаційний план» Києва, де є і малюнок католицького храму. « Коли ми з’їжджали з гори", ліворуч ми залишили іарну площу, рівну ринковій, де живуть переважно польські католики. Вона позначена № 3. Там стоїть костьол і монастир нашого ордену… Костьол був збудований св. Яцентієм. але не на теперішньому місці… Теперішній костьол і монастир дерев’яні, але ті. ЩО я бачив, коли був там, згоріли через необачність кілька років тому, коли пріором там був Йордан Ковальський…. який після закінчення будови костьолу і монастиря там і похований. У той час там жило ледве четверо ченців, але тепер вдвічі більше і монастир росте з дня на день. Ми можемо розуміти, що v 1584 p. М. Груневсрг застав на нерпнковій площі дерев’яний домініканський костьол, який до 1606 р. встиг згоріти і біти знову відбудований дерев’яним.
Петро Розвидовський в своїх написах зазначає, що «по спустошенню конвенту (монастиря) Іокінфа (над Дніпром — О. Г.) … домініканці підсилились під замок на Житній торг і заснували костьол в ім’я св. Миколая. З колишнього костьолу Іокінфа брали каміння на будівництво нового Миколаївського і зібрали багато стопленого свинцю кровельного. Там же застали ми костелок старий, дерев’яний, в якому і службу відправляли і хресний хід на свято Іокінфа та інші. А потім покійний пан Стефан Аксак (помер близько 1640 р. — О. Г.) побудував костьол кам’яний і конвент, а вищезгаданий старий костелок перенесли на Дніпро, до благодійника нашого Федора Криницького. підстолля Чернігівського». Ми не можемо не зазначити специфічність манери письма П. Розвидовського. яка складає певні труднощі для його прочитання: описуючи події минулі, пріор і дієслова вживав у минулому часі, постійно, в межах речення, змішував часові пласти, події різного часу подаються ним недиференційовано. Можливо, запис П. Розвидовського можна інтерпретувати так: спорудження і спустошення кам’яного конвенту Яцека. розташованого «над Дніпром», переселення домініканців «під Замок на Житній торг» і будівництво з матеріалів Яцекового храму нового храму св. Миколая відбулось до часу діяльності II. Розвидовського. Але біля конвенту Іокінфа. Розвидовський застав (вжито ми застали») старий дерев’яний невеликий костьол. У часи пріорства Розвидовського було споруджено (фундатором С. Аксаком) новий кам’яний храм і розібрано старий дерев’яний костьол. Але і це, думаємо, неточне прочитання: з нього випливає, що при II. Розвидовському існували два кам’яні домініканські храми (збудований з матеріалу Яцскового костьолу та збудований С. Аксаком) і один дерев’яний! Але з усіх інших свідчень сучасників відомо, що домініканці ніколи, втому числі і в першій половині XVII ст.. не володіли в Києві більше ніж одним храмом!
Більш імовірна така послідовність подій: біля руїни Яцскового костьолу здавна існував єдиний дерев’яний костьолок. до часів II. Розвидовського домініканці переселились на Житній торг і спорудили кам’яний храм (пізніше 1600 p.. зважаючи на запис М. Груневерга. що «теперішній костьол дерев’яний»). Потім С. Аксак побудував (або перебудував, відновив) «новий кам’яний» костьол домініканців. Виникає питання: що ж сталось з першим кам’яним костьолом? Ще раз зазначимо, що у першій половині XVII ст. домініканці мали один кам’яний храм. Можливо, він. залишений ними, став кафедральним, який в ці роки гак складно будувався (на нього лише збирали кошти) і який був щонайскромнішою спорудою. Але чому тоді II. Розвидовський не зазначив у своїх записах такий дарунок від домініканців?
З істориків Киева мало хто зважав на існування дерев’яного костьолу домініканців. М. Закревський його костьолом св. Миколая. Для зручності (аби відокремити цю будову від наступної їй кам’яної-домініканського храму св. Миколая першої половини XVII ст.) скористаймося найменуванням, віднайденим у люстрації 1552 р. А. Сторожснком. де костьол зазначений з посвятою св. Трійці. Заснування храму А. Стороженко датує 1473 р., К. Іваницький — кінцем XIVct. За К. Іваниць-ким костьол містився поблизу «Яцекового костьолу часів князя Данила (Галицького -О. Г.)» — на місці Вознесснської церкви.
У викладі М. Закрсвського знаходимо певні протиріччя. Він то зазначає, що «нові члени домініканського ордену віднайшли попелище своїх попередників і стали твердити, що отримали від Вітовта грамоту на всі володіння, дані Яцеку Володимиром-, то зауважує, що домініканці поспіли в місті уТ321 р. (коли Вітовта ще не було). Далі за каталогом митрополитів М. Закревський оповідає про заснування костьолу 1433 р. (як могли обійтись домініканці без храму від 1321 р. він не пояснює). Також історик, очевидном П. Гозвидовським. зазначає, що домініканці спорудили храм над Дніпром, згодом переселились під замок, напроти Флорівського монастиря, де з першої половини XVII ст. знаходився новий кам’яний домініканський храм св. Миколая.
Підсумовуючи, зазначимо, що наступна після Яцекового костьолу І Іресвятої Діви Марії (існував близько 1240р.) нова споруда домініканців виникла в Києві у першій половині XV ст. Монастир, який розмістився на Подолі, отримав княжі привілеї на збір мита і деякі земельні володіння, згодом дуже розширені. Тоді ж було споруджено дерев’яний костьол св. Трійці, що був. вважаємо, одночасно і монастирським, і парафіяльним, і кафедральним, при храмі звичайно знаходились два-три ченці. Костьол залишався дерев’яним і на початку XVII ст. (про це писав у 1606 p. М. Груневерг), не раз горів, перебудовувався, зрештою у 30-ті pp. XVII ст. був розібраний і перевезений «за Дніпро» в маєток Ф. Криницького (с. Басань Козелецького р-ну Чернігівської обл.). Тому можна припустити, що костьол мав бути зрубним, зі «збірно-розбірною» конструкцією. За зображенням М. Груневерга, це будова з двосхилим дахом з високими щипцями (в готичних пропорціях кут підйому фронтону десь понад 00°), високою баштою із шатровим завершенням, прибудованою до головного фасаду (можливо, вона з’єднувалась з храмом через перехід-нартекс. що мав нижчу, ніж наос храму, висоту). Окремий, нижчий за наос об’єм утворював хор, можливо теж із щипцевим фронтоном.
Отже, дерев’яний костьол св. Трійці існував у першій половині XY-XVII ст. Місишся він за М. Груневергом (1584 р.) на одній з подільських площ, але не «Ринковій» (Житньо-торзькій); за Гозвидовським (перекази початку XVII ст.) — над Дніпром.