Церква св. Параскеви в стародавньому містечку Мацейов. назва Луків, втілює характерні особливості храмів цього типу. Звертає на себе увагу місцеположення церкви: вона поставлена на головній вулиці села, навпроти костелу св. Анни (XVI ст.). а садиби обох храмів відділяє лише вулиця.
Церква св. Параскеви — тридільна будівля, що складається з просторої прямокутної нави. перекритої циліндричним склепінням з розпалубками, майже однакової з нею за шириною й висотою півкруглої апсиди та значно нижчого притвору. У західній частині нави два восьмигранні стовпи підтримують хори.
Елементами оздоблення фасадів нави є пілястри, які підкреслюють її кути і членують площини стін, а також розкрінований над пілястрами багатопрофільний вінцевий карниз. Західний фасад декоровано щедріше: площину високого трикутного щипця. який його завершує, прикрашає композиція з двох профільованих пілястр, об’єднаних карнизом, над яким у центрі вміщено зображення св. Параскеви. Кути щипця акцептовані чотиригранними невисокими обелісками. Цікаво, що трикутний щипець притвору має ідентичне за характером оздоблення, але всі елементи його декору значно меншого розміру.
В інтер’єрі церкви св. Параскеви зберігся цікавий зразок наївного народного живопису XVIII ст. І Іе ікона1, на якій зображено св. Георгія в лицарському обладунку, але на непропорційно маленькому конику та з зовсім нестрашним змієм під
копитами коня. З напису на іконі дізнаємося, що "сію ікону дал изобразити раб Божій Павел Горбачук из женою своєю Марією за отпущеніє грехов своих и родителей Савви и Юліани. Року Божого 1790 мца сентября".
Справжнім шедевром дерев’яного народного зодчества є гарна дзвіниця церкви св. Параскеви. це квадратна в плані, триярусна, досить висока будівля.
У нижньому рубленому ярусі дзвіниці, вертикально обшитому дошками, розташовується наскрізний прохід на церковне подвір’я. Піддашок великого виносу між першим і другим ярусами підтримують кронштейни. Кожна грань другого ярусу має вигляд чотири прогонової, а верхнього ярусу — трипрогонової аркади. перехід від другого до третього ярусу також вирішений у вигляді піддашка. Верхній ярус завершується багатопрофільним карнизом, а увінчується чотиригранним наметом. Як і між’ярусні піддашки, він теж покритий ґонтом.
Точно знайдені пропорції, співвідношення між висотами трьох ярусів та їх розмірами в плані, малюнок аркад і профілювання їх стовпчиків свідчать про високий професіоналізм народних майстрів.
Ансамбль церкви св. Параскеви цікавий досить рідкісним поєднанням мурованого храму, в архітектурі якого застосовано елементи стилю бароко, з дерев’яною дзвіницею, зведеною в традиційних формах народного зодчества Волині.
Цікавим прикладом однонавового безверхого храму є Успенська церква в с. Сокіл. Тривале існування цього давнього поселення закарбувалося в кількох пам’ятках історії та архітектури. Поблизу р. Стир, вздовж якої витягнулася сільська забудова, збереглися два земляні укріплення, які належать до двох різних епох. Перше з них — напівзруйноване давньоруське городище, форма плану якого первісно, напевне, наближалася до неправильного кола або овалу.
Поблизу городища розміщуються інші земляні вали, споруджені в XVI-XVII ст. і призначені для захисту житла феодала. У плані вони утворюють фігуру, яка має форму перекошеної літери П з "ногами" різної довжини. Укріплення збудоване з урахуванням валів давньоруського городища: "нога", розміщена в безпосередній близькості до нього, свідомо зроблена коротшою, бо частина валів городища забезпечувала захист цієї ділянки. Збереглися три земляні бастіони. Два з них підсилювали кути земляної фортеці, третій — кінець довшої "ноги". У центрі цього оригінального варіанта бастіонного замку стоїть поміщицький будинок кінця XIX — початку XX ст., в якому зараз міститься лікарня.
Мурована церква Успіння Богоматері розташована на сучасній околиці с. Сокіл. Дата спорудження документально не зафіксована, проте храм вважався давнім. У наш час. будівля складається з двох частин. Східна (давня) частина — це невеликий храм, стіни якого викладені з цегли. До нього в 1816 р. (що дало підставу помилково датувати цим роком усю споруду) з заходу прибудовано дерев’яний бабинець і криту паперть, загальна довжина яких майже дорівнює довжині давньої церкви.
Первісна Успенська церква належить до невеликих храмів зального типу з однією напівкруглою апсидою. Внутрішні розміри нави — 5,30×7,52 м, апсиди — 4,0×4,25 м. Нава перекрита циліндричним склепінням з розпалубками, апсида — конхою з розпалубками. Місця з’єднання апсиди з навою та північно-і південно-західний кути церкви ззовні підсилені масивними, але низькими контрфорсами.
Внаслідок аварійного стану дерев’яного прибудованого бабинця в 1970-х роках, коли частина даху та дерев’яної стелі обвалилися, відкрилися фрагменти давнього оздоблення лицьової поверхні західного фасаду Успенської церкви. Цеп декор складався з подвійних пілястр, розміщених по краях західного фасаду. Своєрідні капі гелі відзначаються пишним профілюванням, яке за характером відповідає складному вінцевому карнизу, що обіймає стіни мурованої церкви по периметру.