Церква Свято-Казанська. Зведена на честь Казанської ікони Божої Матері.

Протягом ще майже всього XIX століття громада села була приписана до парафії Свято-Покровської церкви в селі Ерки. Але починаючи з останньої чверті XIX століття стає помітним процес пожвавлення будівництва церков у селах, які раніше були приписними. А в деяких селах, які вже мали одну церкву, будується і друга: Свято-Богородична в Керелівці (Шевченкове), Свято-Казанська в Тарасівці.

Посвячення церков цього періоду має певні особливості. Переважна більшість храмів нашого краю посвячувалася святим і святам, які відзначаються в осінній час та на кінець весни — початок літа. Це пов’язано з традиціями життя народу, для якого хліборобство було основним заняттям. Чим древніші церкви в нашому краї, тим частіше зустрічаємо посвячення Покрову Божої Матері, апостолу Іоану Богослову, Архістратигу Михаїлу, Архієпископу Миколаю. Українці мали свої улюблені свята, своїх святих-покровителів.

Вплив Московської Патріархії на Українську Церкву в освяченні храмів стає помітним десь із другої половини XIX століття. Саме тоді починають будуватись церкви, посвячені великоруським святим, чудотворним іконам.

Серед цих церков можна виділити і Скаливатську церкву, зведену на честь Казанської ікони Божої Матері. Цій церкві, одній з наймолодших у нашому краї, випала щаслива доля — вона не була зруйнована в роки войовничого атеїзму і в другій половині XX століття лишалася поруч із Звенигородською Свято-Преображенською і Стебненською Свято-Богословською діючою церквою для парафіян села Скаливатка і міста Ватутіного.