1 серпня 1999 року генеральний вікарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Станіслав Широкорадюк освятив Звенигородський костьол, зведений на честь Преображення Господнього. Від освячення першого каменя до другого освячення минуло рівно 200 років. І знаменно, що ця подія відбулася напередодні великого свята християн всього світу -2000-річчя Різдва Христового.
Серед протестантських громад у нашому місті виділяється церква християн-адвентистів сьомого дня. Влітку 1991 року громада змогла придбати для своїх богослужінь та зібрань будинок на вулиці Свердлова, 43. Пресвітером громади тоді був Микола Павлович Поліщук — людина високого духовного служіння. З 1998 року пресвітером громади християн-адвентистів служить Павло Петрович Вечірко, який здобуває ступінь бакалавра Богослов’я в Бучанській філії Заоцької Духовної академії — вищого навчального закладу церкви християн-адвентистів, основаного на принципах Святого Письма.
Будинок на вулиці Свердлова було відремонтовано, реконструйовано великий зал для богослужінь, впорядковано прилеглу територію. Від 1992 року тут — церква адвентистів сьомого дня.
Цікава історія цього будинку. На початку XX століття він належав настоятелю Попівської Свято-Михайлівської Церкви Павлу Петровичу Пясецькому. Його діяльність пов’язана з іменами Софії, Каленя і Нифонта Терещенків — сім’ї з Попівки, яка вписала яскраві сторінки в історію розвитку національної культури на Звенигородщині. Тут бували академік Агатангел Кримський, його учень Микола Захарович Левченко, для яких Софія Терещенко збирала етнографічні матеріали, які згодом увійшли до праці А. Кримського «Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного».
Софія Терещенко була знайома з сином П. П. Пясецького -Михайлом — офіцером, який певний час працював інженером у Звенигородському колгоспі, гадочкою П. П. Пясецького — Наталією Павлівною Пясецькою.
У 20-х роках XX століття тут жив художник Іван Липківський, родич єпископа Липківського. Він навчався в Київській художній школі, Київському університеті. Викладаву заснованій Софією Терещенко в 1920 році Звенигородській художній школі. Проживав тут і Звенигородський художник Павло Бунь-Вовкотруб.
Хвиля репресій 1920-х-1930-х років не поминула цей осередок культури в Звенигородці. Було репресовано Софію Терещенко, Миколу Левченка, Юхима Кримського — брата академіка, вчителя Звенигородської профтехшколи.
Лише в 1950-х роках Наталія Павлівна Пясецька повернулася в рідну домівку з далекого Казахстану, степи якого, ще від часів нашого Кобзаря, були місцем заслань та концтаборів. Випускниця Київської консерваторії, композитор, педагог Наталія Павлівна останні роки життя провела в Звенигородці, давала уроки музики. Померла в 1963 році. На жаль, вже немає в живих і її сина
Анатолія — талановитого інженера-винахідника, начальника конструкторського бюро Ульянівського автозаводу, який останні роки життя присвятив праці в конструкторському бюро Білоцерківського шинного комбінату.
Така історія цього будинку що став церквою. Може в цьому і є вища справедливість, Провидіння Боже?