Не можна не відзначити, що ці дослідження з’ясували й деякі невідповідності з літописними даними. Наприклад, прп. Варлаам, ігумен Печерський, жив і помер у XI ст., а за відомостями дослідників його останки відносяться до XII — XIII ст. З цього огляду, опріч деяких припущень, важко твердити щось достеменне.

По-перше, метод дослідження. Певне ж, він не був довершеним. По-друге, очевидно, в ході майже тисячолітньої історії печер та їхніх поховань, ченці прагнули збереїти мощі від знищення або наруги ворогів. Переховували їх, переносячи з місця на місце, замуровували в нішах і виймапи через століття, відтак могли мимоволі внести деяку плутанину в приналежність мощей тому чи іншому святому.

Щоб там не було, але мощі, які спочивають у спокої в лаврських печерах, відносяться до тих далеких часів, про котрі нам сповіщають літописи. І сьогодні всі разом вони створюють у печерах особливу атмосферу святості.