Володимирський собор
Останні публікації

Успіхи соціалістичного будівництва

Успіхи соціалістичного будівництваУспіхи соціалістичного будівництва викликали потребу в розширенні мережі закладів народної освіти, вихованні кадрів фахівців для різних галузей народного господарства та дальшого розвитку науки і мистецтва. Здійснювалась велика робота по вдосконаленню учбових програм, нормативів і визначенню нових типів споруд для потреб народної освіти.

Після постанови ЦК ВКП(б) 1931 року «Про початкову і середню школу» набуло більших масштабів та темпів будівництво шкіл масового навчання.

Воно не мало великого розмаху і здійснювалося за індивідуальними проектами.

В багатьох містах України споруджуються будинки вищих учбових закладів і науково-дослідних інститутів, з’являються нові типи споруд для шкіл фабрично-заводського навчання і технікумів.

Планіровка будинків учбових закладів відзначається економічністю, застосуванням коридорної системи, доцільним групуванням функціонально пов’язаних між собою приміщень та урахуванням специфіки закладу.

Зовнішній вигляд учбових закладів та науково-дослідних інститутів трактований переважно в нових, тектонічно виправданих формах.

Такими були будинки інститутів — педагогічного в Луганську, рентгенологічного в Харкові, політехнічного в Донецьку, інженерів транспорту в Дніпропетровську.

В період соціалістичної індустріалізації та колективізації країни виникли нові за своїм ідейні та функціональним змістом типи будинків для розміщення органів Радянської влади.

Архітектори багато уваги приділяли вибору місця для таких споруд і самому прийому їхньої композиції.

Планіровкою передбачалося логічне розташування та зручний взаємозв’язок робочих приміщень і кабінетів виконкому, партійних та профспілкових організацій.

Прикладом може бути перший на Україні Будинок Рад, споруджений у 1925-1927 роках в Первомайську Миколаївської області за проектом архітектора В. А. Естровича.

Архітектура цієї великої споруди позначена стриманою монументальністю, вишуканими пропорціями і високою культурою чітко прорисованих деталей, що свідчать про майстерне використання принципів і форм вітчизняної класичної спадщини.

Певні досягнення в об’ємно-планіроиочпому рішенні позначились і на Будинку Рад, зведеному в Донецьку у 1930-1932 роках.

Спорудження цього будинку зумовило подальше створення на головній магістралі міста — вулиці Артема — парадної площі імені В. І. Леніна.

На початку 30-х років в районних центрах розгортається масове спорудження будинків виконкомів, що було зумовлене успіхами колективізації сільського господарства, ліквідацією округів та затвердженням положень про районні з’їзди Рад та виконкомів.

Піклування Комуністичної партії і Радянського уряду про охорону здоров’я трудящих знайшло втілення в широкому будівництві лікарень, поліклінік, диспансерів, санстанцій, санаторіїв та будинків відпочинку.

Були спроби утворити нові типи лікарсько-профілактичних закладів.

Так, у 1924-1927 роках за проектом архітектора 0. .1. Красносельського збудовано Палац охорони здоров’я в Дніпропетровську.

Автор використав оригінальний прийом планіровки та форми класичної спадщини в зовнішньому вигляді споруди.

Ширше поєдналися функції лікарні, поліклініки і пропаганди санітарної культури в будинку 3-ої міської поліклініки в Харкові (1925- 1927 роки, автор — архітектор В. А. Естрович).

Це була споруда нового тину, найбільша в республіці лікувально-профілактична установа.

Розташування окремих відділень, їх планіровочна організація та взаємозв’язок підпорядковані тут доцільним формам процесу оздоровлення людини.

Архітектурні якості цього твору підвищує сувора закономірність в розподілі засобів художньої виразності та хороша прорисовка деталей.

За типовими проектами того ж автора в роки першої п’ятирічки були побудовані поліклініки-амбулаторії в Донецьку, Чистякові, Горлівці та Кадіївці Донецької області, Миколаєві.

Новим у планіровці цих симетричних за композицією споруд була заміна традиційних коридорів світлими і просторими холами очікування при кожному відділенні.

Архітектори у співдружності з інженерами та лікарями працювали над визначенням складу, площі, орієнтації, принципів групування та взаємозв’язку приміщень лікувально-профілактичних закладів.

Комментарии запрещены.