Складний рельєф місцевості, ріка та існуюча мережа залізничних колій зумовили децентралізоване розташування семи основних промислових площадок. Сельбищні території поблизу заводів за захисною смугою зелених насаджень і на плато вздовж берегів Дніпра складалися з окремих жилих районів із установами культурно-побутового обслуговування і адміністративними центрами.

Загальноміський центр запроектовано в провідному районі — Вознесенці, композиційною віссю якого стала головна магістраль міста — проспект В. І. Леніна.

Передбачалася прямокутна система вуличної мережі, диференціація магістралей за видами руху та найкоротші шляхи до місць праці.

Таким чином, місто являло собою сполучення взаємопов’язаних самостійних районів, які розташувалися у вигляді сузір’я. Новим у проекті генерального плану Великого Запоріжжя була чітка планіровка розміщення установ районного та місцевого значення.

Найхарактернішою в цьому відношенні була забудова району Вознесенки.

Тут передбачалось створення чіткої системи громадського обслуговування шляхом роздільного розташування територій жилих та громадських споруд.

Центральна смуга кварталів відводилась під громадські споруди районного значення, рівнобіжно якій серед жилих кварталів пролягали смуги кварталів громадських споруд та культурно-побутового обслуговування населення.

Загальноміський центр, запланований у підвищеній частині міста на перехресті проспекту В. І. Леніна і бульвару, мусив мати ансамблеву забудову громадськими спорудами.

Весь міський транспорт мав проходити в пониженій частині, через яку намічалося спорудження двох пішохідних мостів, що зв’язували б площу перед Будинком Рад з широким бульваром.

В жилих зонах прийнята комплексна забудова кварталів за принципом вільного розміщення чотири, п’ятиповерхових споруд з урахуванням вимог оптимальної їх інсоляції.

Великої уваги надавали озелененню та благоустрою міста.