Конкурси на кращі проекти окремих важливих споруд і цілих архітектурних комплексів, гарячі дискусії стали ареною боротьби різних творчих течій, важливим стимулом у подоланні труднощів, що траплялися на шляху молодої радянської архітектури. Конкурси відкривали широкі можливості для творчого змагання зодчих старшого покоління і молоді.

Вони охоплювали широке коло архітекторів і відігравали значну роль у розробці структури масових типів споруд та формуванні нових видів будинків, яким не має аналогій в минулому.

Цікаво зазначити, що майже всі унікальні споруди того часу були збудовані на Україні за конкурсними проектами.

Багато з них вражали сміливістю задуму, оригінальністю та новизною розв’язання поставлених завдань і саме цим заохочували архітекторів до творчих дерзань.

В роки становлення Радянської влади в країні точилась гостра класова боротьба, і це знайшло відгук у запеклих сутичках на ідеологічному фронті — в галузі літератури і мистецтва, в тому числі і в архітектурі.

Реалістична спрямованість радянської архітектури прокладала собі шлях уперед в боротьбі не лише З еклектикою, модерном та іншими занепадницькими течіями в архітектурі дореволюційного часу, але й з лівацьким прожектерством Пролеткульту, що проголошував антимарксистську теорію створення пролетарської культури штучним шляхом, у відриві від мас, виступав проти керівної ролі Партії і Радянського уряду в культурному будівництві.

Серед творчих об’єднань архітекторів найбільш популярним і активним у пропаганді своїх теоретичних положень було ОСА (Общество современных архитекторов), яке організаційно сформувалося в Москві у 1925 році, об’єднавши в своїх лавах переважно захоплену революційною романтикою молодь.

У 1928 році в Харкові було створено творче об’єднання ТСАУ (Товариство сучасних архітекторів України) з філіалами у Києві та Одесі.

ОСА пропагувало погляди конструктивістів, які відіграли певну роль у боротьбі з еклектикою та академізмом за раціональність планіровочних рішень і створення нових за своїм соціальним змістом типів споруд.

Але конструктивізм нігілістично ставився до архітектурної спадщини, нехтував синтезом пластичних мистецтв, перебільшував значення конструктивних і функціональних сторін архітектури, недооцінював художньо-ідеологічне значення архітектурних творів та їх ідейно-виховну роль у житті народу.

Розповсюдженню впливу конструктивізму, пропагуванню ідей ОСА сприяв журнал «СА» («Современная архитектура»).

ОСА влаштовувало численні дискусії, ґрунтовні доповіді з найбільш хвилюючих питань архітектури, організовувало виставки творів сучасної архітектури, підтримувало зв’язки з передовими закордонними угрупованнями архітекторів.

Усе це сприяло посиленню популярності конструктивізму серед архітекторів, особливо молоді.

Незважаючи на серйозні внутрішні протиріччя і деякі помилки теоретичного характеру, ОСА вписало яскраву сторінку в літопис нашої архітектури.

У 20-і роки будівництво на Україні здійснювалося головним чином за проектами передової частини зодчих старшого покоління, які одержали архітектурну освіту в дореволюційний час. Перенісши в радянську архітектуру свій творчий досвід, високу професійну культуру і наслідуючи переважно класичні композиційні прийоми та форми, вони були новаторами в пошуках сучасних форм, що відповідали б вимогам соціалістичного суспільства, З урахуванням прогресу будівельної техніки.

Для цього періоду характерними були пошуки національної самобутності української архітектури, що виявилися в критичному використанні барочних форм, стилізованих форм народного зодчества, або ж у відтворенні форм українського модерну.

Це було наслідком розповсюдження помилкових поглядів на те, що національні риси в архітектурі е щось зовнішнє, поверхове, а не органічне, притаманне самій споруді, її функціональним та естетичним особливостям, композиційним прийомам, характеру застосування будівельних матеріалів.

Усі спроби некритичного перенесення застарілих архітектурних традицій, національних форм у нову за змістом, сучасну архітектуру призводили до архаїзму, не могли бути прийняті народом і тому не знайшли широкого застосування в творчості архітекторів.

У широких колах спеціалістів велась боротьба за справжню реалістичну архітектуру.

Керівна роль у цій важливій справі належала Комуністичній партії.

Найважливішими партійними документами в справі будівництва були рішення з питань культурно-побутового й промислового будівництва, прийняті на XVI з’їзді ВКП(б) у 1930 році.

Постанова ЦК ВКП(б), що вийшла у 1930 році «Про роботу по перебудові побуту», історична постанова червневого Пленуму ЦК ВКП(б) «Про московське міське господарство та про розвиток міського господарства СРСР» (1931 рік); постанова РНК СРСР та ЦК ВКП(б) «Про генеральний план реконструкції Москви» (1935 рік) намітили шляхи реконструкції існуючих міст і стали відчутним виявом містобудівної політики партії.

Великий вплив на спрямованість розвитку радянської архітектури мала постанова Ради будівництва Палацу Рад у Москві.

Вона націлювала архітекторів на творче використання як нових, так і кращих прийомів класичної архітектури, спираючись при цьому на досягнення сучасної будівельної техніки.

Розвиток соціалістичного будівництва постійно вимагав об’єднання розрізнених архітектурних течій на єдиній ідейній творчій платформі, щоб спрямувати всі зусилля зодчих на розв’язання невідкладних завдань архітектури.