Велике будівництво здійснювалось і в сільських районах. Поряд з забудовою зруйнованих у роки війни численних сіл було створено багато нових населених пунктів, зокрема в зоні Каховського моря.

Цей період знаменується пошуками нових сучасних форм житла на селі, створенням споруд культурно-побутового обслуговування населення.

Неухильне піднесення продуктивних сил сільського господарства зумовило дедалі зростаючий обсяг будівництва.

В середньому за рік споруджувалося близько 150 тисяч жилих будинків, тисячі лікарень, шкіл, клубів, кінотеатрів, дитячих садків, десятки тисяч виробничих приміщень.

Але це величезне будівництво часто проводилось без врахування перспектив розвитку і поліпшення побуту.

Поступове перетворення колгоспних сіл на укрупнені населені пункти міського типу з відповідним рівнем культурно-побутового обслуговування населення поставило перед архітекторами необхідність вирішення ряду важливих завдань.

Нові схеми сільських районних планіровок дозволяють зробити висновки, що в майбутньому кількість сільських населених пунктів має зменшитися більш ніж удвічі.

Відповідно до цього укрупнення сіл і компактна їх планіровка стали найважливішими науково-обгрунтованими принципами проектування сільських населених місць нового типу, що дають можливість розв’язати питання їх інженерно-комунального обладнання та благоустрою.

В науково-дослідних та проектних інститутах України було розроблено проекти планіровки сіл, а також багато типових проектів жилих культурно-побутових та виробничих споруд.

Однак вони були створені без урахування стандартизації і уніфікації конструктивних елементів і тому перешкоджали індустріалізації сільського будівництва.

Внаслідок великої роботи, яку здійснили наукові і проектні організації, було розроблено комплексну серію типових проектів.

Головна проблема архітектури села — це жилий будинок, який би якомога більше відповідав вимогам сучасності.

Дуже поширений став тип будинку з двома кімнатами і окремою кухнею або кухнею-їдальнею, а також будинок з однієї кімнати і кухні-їдальні.

Будівництво жилих будинків за типовими проектами в Полтавській та інших областях свідчить, що й при відносно невеликих загальних розмірах будинку в його основний об’єм входять також комора й сіни.

Прибудову становлять ґанок та невелике закрите приміщення.

В багатьох селах України план жилих будинків вирішено чітко.

Кімнати наближено до квадрата, вони зручні, розміщені навколо печі і груби компактно, що сприяє рівномірному розподілу по площі тепла.

Проектування сільськогосподарських споруд порівняно з довоєнною практикою збагатилося новими схемами рішень тваринницьких будівель — чотирирядних корівників і свинарників, проектами механізованих кормоцехів, зерносушарок, критих токів тощо.

Широко застосовуються поліпшені довоєнні схеми.

Великі зміни, що сталися в сільському господарстві після війни,- укрупнення колгоспів, підвищення продуктивності й загальної культури виробництва — позначились на архітектурі жилих і громадських споруд, на сільськогосподарських комплексах, їх озелененні, впорядкуванні.

Розроблені типові проекти сільськогосподарських споруд відзначалися великою різноманітністю і не завжди потрібною індивідуалізацією.

Щоб перейти до нових методів будівництва, треба було скоротити різно-типовість шляхом уніфікації поперечних габаритів близьких за призначенням сільськогосподарських будівель.

При відбудові й розгорнутому новому будівництві з’являлися нові і впорядковувалися старі села; нові селища колгоспів і радгоспів докорінно змінювали зовнішній вигляд сільських місцевостей України.

У селах виросли школи і клуби, кінотеатри і бібліотеки-читальні, дитячі дошкільні установи, чайні-їдальні, лікарні, бані, великі господарчі подвір’я колгоспів.

Замість примітивного житла зводять світлі і зручні дво-, три-і чотирикімнатні будинки.

Архітектори України за десять повоєнних років розробили понад десять тисяч проектів планіровки і забудови сіл, сотні типових проектів жилих, культурно-побутових і тваринницьких приміщень.