Практичне розширення терену для забудови Любартові вдалось через проведення великооб’ємних земляних робіт: досипки пониженої ділянки замкового мису, деякого зміщення і поглиблення рову, насипання валів та інше. Частиною вибраної землі з Перекопу перед В’їздовою баштою було висипано плац біля замкового мосту, який пізніше завжди зберігав свою приналежність Замкові, і в майбутньому переріс в Замкову площу.
Розширений дитинець, в якому Луцький князь розпочав будівництво свого Замку, має пониження рівня материкової поверхні зі сходу на захід на 4-5 метрів. За час існування тут давньоруського гроду перепад денного рівня земної поверхні, за рахунок різниці росту культурного шару, зменшився до трьох метрів.
Отже, будівельникам Замку, щоб вийти поверхнею кам’яних фундаментів до рівня, близького нульовій відмітці, необхідно було в пониженій частині від Стирової до В’їздової башт викладати фундамент значно вищим від денної поверхні, іноді з використанням опалубки», передбачивши в цих баштах і в палаці цокольні приміщення. Через декілька століть цокольна частина мурів опинилася в землі і, розкрита під час останньої реставрації, була прийнята декотрими фахівцями за залишки давнього кам’яного Замку.
Наочною ілюстрацією топографічних змін в дитинці стало обростання понад двохметровим культурним шаром собору Івана Богослова, внаслідок чого будівельники змушені були впродовж його існування п’ять разів піднімати рівень підлоги в церкві, щоб вирівняти з денною поверхнею.
Пониження материкової поверхні від старого гроду до новобудованого замку Любарта загрожувало йому підмиттям талими і зливневими водами.
В зв’язку з цим будівельники засипали підошву фундаменту щебнем без розчину, крізь який грунтові води вільно просочувались у рів. Крім того, В’їздова башта була закріплена з боку рову невисокими кутовими контрфорсами. В будівництві першої черги Замку Любарт користувався послугами кількох цегелень, які виготовляли цеглу невисокого гатунку з недовипалом та широкими рамками коливання стандарту: 29-29,5 см х 13,5 см х 7,5 см; 28-29,5 см х 12,5-13,5 см х 8-9 см, а також 29-30 см х 14-15 см х 9-9,5 см. Відсутність єдиного стандарту, велика різниця, особливо в товщині цегли, були характерною особливістю цегляного виробництва XIV ст. не тільки Волині, а й усієї Русі.
Згідно з нашими архітектурними обстеженнями, маємо підстави стверджувати, що старий палац Любарта, в якому на запрошення ревізорів збиралась повітова шляхта в 1545 ропі і який скоро по цьому реконструювався біскупом Фальчевським, був близьким за розмірами до палацу Фальчевського, однак до цього питання повернемось пізніше. Зауважимо лише ту деталь, що окремі його зали були розписані фресками.
З втратою у 1366 році Володимира Любарт остаточно залишає своєю столицею Луцьк і розпочинає підготовку до майбутньої війни з Польщею за повернення загарбаних нею земель.
До цих приготувань мала б входити і реконструкція головної військової бази — Луцького замку, адже Казимір 111 керувався аналогічними міркуваннями, приступивши до зміцнення свого форпосту — Володимира, де сидів його намісник Олександр Коріатович.
Мобілізуючи значні матеріальні та людські ресурси, король наприкінці 1360-х років приступає до будівництва мурованого Володимирського замку на зразок своїх прикордонних цитаделей в Полоцьку та інших містах».