Володимирський собор
Останні публікації

Формування власного уряду

Формування власного урядуЛише привілеєм великого князя Олександра 1497 року Луцьку надається нове магдебурзьке право зі всіма адміністративними, юридичними та економічними атрибутами, котрі забезпечували його повний обсяг як в розумінні самого права, так і в охопленні загальної маси міщан. Як давній відголосок перебування міщан під різними юрисдикціями звучить порада великого князя на скаргу луцьких міщан 1511р.: «Им вольно, кто схочєт, отпустивши право нємецкоє довровольно, нехай входит с нємєцкого права в право городовоє под присуд старости».

Отже, лише з часу надання Луцьку повного німецького права 1497 року місто і Замок розділяються на дві юридично самостійні державні одиниці. Досить яскравим свідченням незалежності міщан від старости є представлена на розгляд великого князя справа про сварку між міщанином Манцом та старостою князем С. Ю.Гольшанським, якого, за скаргою останнього, Манц на ринку луцькому.

Місто формує свій уряд і суд під назвою магістрату у складі двох колегій: вищої — Лави на чолі з війтом, що відала правом вирішення карних справ; та нижчої — Ради, очолюваної бурмистром, що мала дбати про добробут міської громади і відати приватними справами.

Обидві колегії засідали в міській ратуші; іноді судові засідання відбувались та у війтівському домі.

Економічну незалежність міста забезпечували визначені привілеєм 1497 р. доходи від вагового і помірного податків, воскобійні та інших торгово-побутових закладів, що належали магістратові.

Місту дозволялось щорічне влаштування трьох великих ярмарків.

Така організація управління містом сприяла розвитку ремесла і торгівлі.

Під час осіннього ярмарку 1581 року на луцькому ринку нараховувалось понад вісімдесят торгових комор, серед них декілька ратушних.

Тоді ж зустрічаємо тут купців з Кракова, Львова, Белза, Любліна, Кам’янця, Пінська, Могильова, Волощини та багатьох інших міст і місцевостей.

Відтепер в очах вищого державного уряду місто набуває значення не тільки фортеці, а й торговельного центру і вигідного платника податків. Періодична плата до казни з міста Луцька в 1551 році, крім єврейського відсотку, складала 60 коп грошей, що було значно нижче в порівнянні з іншими центрами (Київ і Брест, наприклад, давали по 100 коп).» З міських цехів бралось щорічного податку 54 копи грошей, капщизни від міста — 118 коп. Особливо ж вагомий дохід до державної скарбниці давало луцьке мито.

В окремі роки другої пол. XV ст. воно становило 2100 коп грошей, що відповідало найбільшій сумі прибутків з торгового обігу на українських, білоруських і підляських землях; луцьке мито на той час давало більше доходу, ніж київське і брестське разом взяті.

» В першій чверті XVI ст. доходи з луцького мита не опускались нижче 700 коп грошей на рік, а з введенням 1523 року нових митних ставок, разом із соляним і восковим, воно становило 2822 копи. З доходів луцького мита видавалась платня київському воєводі — 200 коп грошей щорічно, наймались сотні озброєних вершників, утримувались замкові пушкарі в Кременці.

Мабуть, тому протягом XVI ст. Луцьку періодично надаються нові та підтверджуються старі привілеї, спрямовані на підтримку добробуту міського стану. З боку центрального уряду луцьким повітовим старостам неодноразово наголошувалось, аби ні вони особисто, ні замкові урядники не втручалися у вибори магістрату і не судили луцьких міщан.

Територіально місто виходило з-під контролю замкового уряду, влада якого поширювалась тепер поза межами міських земель на території Луцького повіту. Про ступінь впливу міського права свідчить факт 1566 року — захоплення міщанами єврея-злочинця і засудження його до смерті міським судом в особі ландвійта Мартина Кобиського і за сприянням бурмистра Григорія Посолейка, незважаючи на ту обставину, що присуд над луцькими євреями належав до прерогатив луцького ключника.

Комментарии запрещены.