Авторитетне римо-католицьке видання «Elcnchus Ecclesia-rum et Cleri Saecularis el Regularis Diecesis Luceoriensis…» у 20-x pp. XX ст. подавало такі відомості про приміщення кафедри: муроване єзуїтами при єпископі Paulum Wolucki, освячене 1640 p. єпископом Andrea Gebicki, реставроване 1720 p., зайняте кафедрою після пожежі 5 вересня 1781 p., освячене єпископом Качковським 1787 р.
Юзеф Дуткевич, займаючись питаннями стилів і впливів архітектурних зразків, дійшов висновку про вплив на композицію плану костьолу єзуїтів у Луцьку таких храмів, як базиліка св. Петра в Римі, костьолів св. Марії ді Карігнана (Santa Maria di Carignana) в Генуї та Ель Джезу в Римі. На композицію фасадів, на його думку, вплинули костьоли Ель Джезу і св. Агнес-си (Santa Agnesse). В свою чергу луцький костьол єзуїтів зіграв вирішальну роль у формуванні більш пізніх волинських костьолів і церков (Білосток, Голоби, Городок, Дорогобуж). Стилістику луцького костьолу він відносив до пізнього ренесансу або раннього бароко.
Анатолій Дублянський у 1934 р. повторив думку про прибуття до Луцька єзуїтів у 1604 р. Початок будівництва костьолу він відніс до 1606 p., а його стиль — до ренесансу або раннього бароко.
Єжи Коссовський характеризував першого магістра луцького колегіуму єзуїтів, який славився з 1608 p., Станіслава Вуйка як відомого перекладача Святого письма.
Важливим джерелом до історії Луцька є опублікаваний у 1936 p. «Opis miasta Lucka і Woiynia», на нашу думку складений у 1830-1831 pp. Комплексу єзуїтів стосуються такі відомості. Після пожежі кафедрального костьолу в 1781 р. цілою залишилась привезена в 1630 р. з Риму реліквія — св. Reces Ме-czcnnik Ryccrz, яку перенесли до по-єзуїтського костьолу. До нього, знищеного пожежею і відремонтованого Павлом Рурським, перейшли кафедральні ксьодзи. «Kosciol XX Jezuitow nay-wspanialszy, a teraz katcdralnv пнігокапу z ogromnym Kollcgium popozai zewro. 1800przez JVV-goBiskupa Turskiegorcstaurowany, a w roku 1818 trzeci raz ogniem dotkniony zosial nakrycy blacha, przez staraniej. W-o Biskupa Cieciszowskiego і Jego Kapimly. w ktorym daiio napisy wyzlacane, Ambona Mahoniowa і Cyfra z Ilerbem inosieznym na kopuie. Trumienka srebrna dla Relikwij glowy S. Recessa Meczennika jesi sprawiona nakladcm tegoz Pas-tcrza о kiorey wyzey opisano». (Костьол отців єзуїтів є найгарніший, а тепер кафедральний з відреставрованим після пожежі 1800 року єпископом Рурським мурованим величезним колегіумом, а після ушкодження року 1818 третій раз вогнем його покрили жерстю стараннями єпископа Цєцішевського і його капітулу, в котрому зроблено позолочені написи, амвон з червоного дерева і монограма з латунним гербом на бані. .Маленька срібна труна для реліквії голови св. Рецеса Мученика виготовлена коштом того ж пастиря, про кого вище описано).
Волинський консерватор (реставратор пам’яток архітектури) Збігнев Ревський визнавав датами будівництва костьолу і колегіуму 1606-1610 pp. Він вважав, що, незважаючи на пожежі й перебудови, костьол зберіг свій первісний силует. Він звернув увагу на більш пізнє походження членувань і декору головного фасаду, яке належить, на його думку, до середини XVIII ст.. коли у Луцьку працював архітектор єзуїт Павло Гіжицький (1692-1762 pp.). Йому він приписує густо розташовані і дрібні пілястри фасаду, приземкуваті завершення веж, характер куполу (тут є протиріччя з попередньою його ж оцінкою силуету), балкон і фігуру Божої Матері над головним входом, а також скульптури Петра і Павла в нішах обабіч порталу. Форми двох інших фігур святих, що знаходяться в верхній частині фасаду, віднесені ним до XVII ст., вівтарних фігур в інтер’єрі — до другої половини XVIII ст. В декорі костьолу він помітив провінційність проект)’ і виконання, що пояснюється, на його думку, причетністю до цих робіт у 1781 р. архітектора аматора єзуїта Юзефа Уміпського.
Частина декору середньої нави, за 3. Ревським. належить до XVII ст. Це геометричні медальйони і щит герба єпископа Волуцького, можливо, з його надгробної плити. На відміну від попередніх авторів, дзвіницю 3. Ревський датував серединою XVIII ст.
Дотримуючись датування початку і завершення будівництва костьол)’ і монастиря, висловленого, зокрема, 3. Ревським, Т. Сьвіщовський заснування колегіальної школи відніс до 1617 р. Він же вніс пояснення щодо робіт, виконаних при
К. К. Пецишовському: після пожежі 1800 p. проводилась реставрація кафедрального костьол); а після пожежі 1818 р. на костьолі було замінено дах на жерстяний. Цікавим є зауваження, що – єзуїти утримували колегіум в кляшторі». Стиль костьол)- названі їй бароковим, автори образів — Віллані, Смуглевич. Кунітцер. Гёр-сон. Прехтль (Villaniego. Smnglewicz, Kimilzer, Gcrson, Pracchtl).
За матеріалами професора Я куба Гоффмана Ксаверієм Півоцьким був написаний розділ про пам’ятки Волині в «Путівнику по Польщі» (Przewodnik ро Polsce). У ньому читаємо, що будівництво костьолу єзуїтів було розпочато єпископом Мартином Шишковським, а закінчено єпископом Павлом Волуцьким у 1610 р. Костьол є бароковим, хрестовим у плані, з куполом на середохресті. «Sciana осі strony zamku posiada bogatsze ulozenic, ladny porlyk, czego brak po stronic przeciwnej" (Стіна з боку замку складена багатше, має гарний портик, чого бракує на протилежному боці). Портал кафедри витриманий у гармонійних лініях, без перевантаження, характерного для бароко. Переважають прості лінії, арок небагато. З обох сторін головних дверей знаходяться ніші з фігурами святих … Інтер’єр кафедри просторий і світлий. Далі перелічуються образи на стінах і називаються інші цінні речі костьольного начиння, деякі навіть з XV ст. Про капітульну бібліотеку сказано, що вона закладена ксьондзом єзуїтом Тишкою (Tyszka) в 1640 р.
У Путівнику по Польщі відмічалось, що у 1937 р. в колишньому колегіумі єзуїтів знаходилась резиденція єпископа і єпископська курія.