Після передачі костьолу римо-католицькій общині його інтер’єр поступово насичується потрібним для богослужіння начинням. У ніші стін повертаються збережені перевалено у Волинському краєзнавчому музеї образи. Два найбільші з них Вознесіння Божої Матері та Чудо Архангела Михаїла (обидва близько 1758 р.) пензля Тадсуша Кунце довелось реставрувати польським майстрам. Ці ікони зайняли свої місця в раменах трансепту в 1999 р. Автори більшості давніх художніх творів у костьолі невідомі. До відомих, крім вказаних художника Т. Кунце, належать «Тайна вечеря» над входом до каплиці тої ж назви, сцена з життя Христа («Христос добрий пастир») над входом до ризниці, «св. Марія Магдалина», що знаходилась у правій паві (усі близько 1801 р. італійського художника К. Віллані), а також «св. Непомук» луцького трипітара Йосипа Прехтля (1737-1799 pp.), який знаходиться в трансепті під «Чудом Архангела Михаїла».
Залишаються втраченими для Луцька деякі інші твори Й. Прехтля, а також не менш відомих митців Францішка Смут-левича (1745-1807 pp.), Войцеха Герсона (1831-1901 pp.) та інших, що прикрашали костьол до його закриття у 1948 р.
На місці знищеного в 1950-х pp. органу в 1999 р. було встановлено привезений з кірхи св. Боніфація німецького міста Ной Кірхсн. Йото 42 регістри звучать на новому місці бездоганно, значно краще, ніж на батьківщині.
На склепіннях середньої нави збереглися альфрейні медальйони XVII ст., а на стіні трансету — герб єпископа Волуцького (1608-1616 pp.), що мабуть залишився з його поховання. Помістив тут його єпископ Дуб-Дубовський (1916-1925 pp.). Виконані з великою майстерністю вівтарні скульптури ілюструють перехід пізнього бароко в класицизм. Можливо, їхнім автором є. архітектор-художник єзуїт Андрій Агорн (1703-1772 pp.).
Удвох крутлих нішах пресвітерію можна побачити латинські тексти з викладом історії луцької римо-католицької кафедри та ролі в розбудові костьолу єпископа Каспара Колумни Це-цишовського. На пілонах пав розвішені горельєфи 14 сюжетів Хресної дороги. Вони майстерно викопані скульпторкою Софією Тищінською-Камінською, а подаровані костьолу близько
1936 р. фондом Леона Рсйнеля. Епітафії, що супроводжують нас в навах костьолу, розповідають про деяких визначних осіб, які прислужили церкві. Привертають увагу майстерно оформлені епітафії К. К. Цецишовському. Е. К. Цецишовському. ЙоануС. Б. Підгороденському, В. К. Петровському.
Частково збереглися меблі, ампірний амвон, сповідальня. Становлять інтерес двері, утому числі давні ковані дверні замки.
Своєрідністю відрізняються сусідні з пресвітерієм приміщення першого поверху: зліва, тобто зі сходу-колишня каплиця Святого Таїнства, справа — сакристія (ризниця). Обидва розмірами приблизно 10.3×7 м, мають потри вікна, навпроти них по три ніші і по три ніші в торцевих стінах, що примикають до колегіуму. Вхід у приміщення може здійснюватися з бічних нав або з обхідних галерей. Приміщення відрізняються розміром і формою ніш, а також декором.
Центральна ніша торцевої стіни каплиці, мабуть, призначалася для розміщення вівтаря Розп’яття Куса. Вона має ширину 2 м, об’єднана з люнетом, що обрамлений архівольтом, франкована пілястрами з виступаючими з їхньої площини півколонками з канелюрами і капітелями стилізованого корінфського ордера, прикрашена гірляндою і розеттами. Дві інші невеличкі ніші, очевидно, призначалися для розміщення скульптур. Вони циліндричні з копхами, профільним обрамленням. Площина стіни над цими нішами прикрашена фільонками з гірляндами.
Поздовжньої стіни також проникають у люнети. їхні лучкові перемички розміщені вище п’яти склепіння, що відзначена карнизом. Поле люнетів, що виступає, декороване архівольтом із розетками на ньому, ліпним замковим каменем лучкової перемички. Над карнизом між люнетами ліпні вази з квітами.
Простінки між нішами розкреповапі, мають фільонки.