У 1356 році Путивль захопив литовський князь Ольгерд. Наприкінці XIV століття українські землі Великого князівства Литовського були поділені на повіти й волості. Путивль став повітовим центром, лишаючись одночасно резиденцією місцевих князів. На початку XV століття князівське правління в Путивлі припинилося, й Путивльщина опинилася під владою рильського князя Василія Шемяка. На початку 1500 року він разом зі своїм краєм перейшов під владу Великого князя московського Івана III. Унаслідок цього розпочалася війна Москви з Литвою, яка завершилася перемогою Москви у 1503 році. У 1523 році Великий князь московський Василій III Іванович ліквідував останнє удільне князівство й призначив до Путивля свого воєводу — князя Ф. Плещеева. Так Путивль разом з усією Сіверщиною потрапив під владу Московського царства і перетворився на найважливішу його прикордонну фортецю й значний центр міжнародної торгівлі. Особливістю військово-стратегічного розташування Путивля в цю добу було його протистояння двом супротивникам, що дуже різнилися тактикою і характером військово-інженерного мистецтва. Під стінами Путивля сходилися державні кордони Московського царства і Великого князівства Литовського (згодом — Польсько-Литовської Речі Посполитої), а між цими двома територіями клином до Путивля врізалося так зване Дике поле, не освоєне жодною з цих держав. Воно було джерелом постійної загрози татарських набігів. Все це спричинило ускладнення системи оборони міста. Для захисту від татар достатньо було простих деревоземляних укріплень, а для захисту від добре озброєних західних сусідів необхідні були муровані фортифікації, які з’являться в Путивлі на зламі XVI-XVII століть.

На початку XVI століття внаслідок приєднання до Москви й збільшення військово-політичного значення Путивля розширюється посад, який у княжу добу був неукріпленим і прилягав до Городка з півночі. Тепер на плато розпланували радіально-секторно, фактично, нове місто з півкільцевим оборонним валом і тризубом головних вулиць-шляхів, які від Торгу розходилися на Конотоп, Новгород-Сівсрський і Рильськ. Планувальним модулем міста слугувала довжина фортеці на Городку.

В історії містобудування України унікальність Путивля пов’язана як з акцією одно-моментного розпланування нового посаду на плато (інших таких прикладів на Північному Лівобережжі ми не знаємо), так і з загальною геометризованою структурою міста з чотирма вузловими точками, які в плані утворюють рівнобічний трикутник: Борисоглібський монастир на заході, фортифікаційний осередок на сході, пізніше перетворений на Мовчанський монастир, дерев’яна цитадель (Городок) на півдні і Святодухівський монастир на півночі. Як буде показано далі, кожна з зазначених вузлових точок міської структури мала свій храм. Строге радіально-секторне, по суті — півкільце-ве розпланування міста є також неповторним на наших теренах. За результатами історико-містобудівних досліджень, проведених автором цієї книжки, встановлено, що секторна розпланувальна структура з півкільцевим валом і чотирма опорними композиційними точками прямо не пов’язана з містобудівною спадщиною княжої доби, не є наслідком поступового розширення сельбища від центру до периферії, а виникла через одномомептну реалізацію певної проектної концепції. Такс розпланування Путивля стало різкою зміною в процесі поступового розвитку міста, переходом до якісно іншого стану.

У XVI-XVII століттях Путивль, який займав територію на плато площею 230 гектарів, був оточений півкільцем зовнішнього оборонного валу з ровом завдовжки 4300 метрів. Таким чином, це місто було більшим, ніж тогочасні Псков і Смоленськ, поступаючись за розмірами тільки Великому Новгороду. Кінці укріпленої лінії впиралися в крутосхили берегів Сейму. Конструкції і габарити цих укріплень відомі нам з архівних джерел. Протягом XVII століття вал і рів не менш як двічі реконструювали. До середини століття ширина й висота валу становили близько 2 метрів, ширина і глибина рову -до 4 метрів. 1677 року у зв’язку з військовими діями в Україні (Чигиринські походи) Московська держава почала зміцнювати оборону своїх південно-західних кордонів. Тоді було збільшено й потужність путивльських міських укріплень. Ширину рову довели до 9 метрів, глибину-до 6 метрів, ширину валу — до 4,5 метрів, висоту — до 4 метрів. Ці роботи провадились під керівництвом путивльського воєводи князя Василя Ґоліцина. За нашими підрахунками путивльські стрільці виконали тоді в короткий термін величезний обсяг земляних робіт, перемістивши вручну більш як 100 тисяч кубометрів грунту.

Цей півкільцевий міський вал мав шість брам: з півночі — Новгородську, на якій у 1677 році спорудили шестигранну рублену однойменну башту з вишкою; із заходу — Борисоглібську й Конотопську; зі сходу — Глухівську й Рильську, на яких над-брамні башти споруджено між 1677 і 1684 роками. Мовчансь-ка (Підмонастирська) брама не мала надбрамної башти. Із заходу й сходу місто захищали оборонні монастирі: Борисоглібський (стояв з напільного боку7 біля Борисоглібської брами, не зберігся) і вже згадуваний Мовчанський. Обидва стояли на горах коло Сейму на відстані прямої видимості (2200 метрів). Посередині між ними на Городку до річки виходила дводіль-на цитадель.

Півкільцевий вал московські містобудівники протрасували — при розширенні міста на початку XVI століття — радіусом, кратним модулю, що дорівнював довжині Старого дерев’яного города (укріплення Городка) -100 мірних махових сажнів (176 метрів). Центром побудови абрису ліній укріплень була Вістова башта на Городку.

Цей півкільцевий вал довкола Путивля було зруйновано наприкінці XVIII століття під час перерозпланування міста. Нині жодних слідів його не лишилося.

Оскільки Путивль належав до першої прикордонної лінії захисту, створеної московським урядом у XVI столітті, — «Путивльського рубежа», — то укріплення Городка у XVI-XVIІ століттях зазнавали найістотніших змін, бо його було перетворено на внутрішню цитадель дуже ускладненої загальноміської системи оборони: до фортеці, яка займала територію первісного княжого дитинця, у 1585 році з півночі прибудували трохи менше за площею прямокутне в плані укріплення. Тепер первісна частина називалася Старим, Дерев’яним або Верхнім городом, нова — Меншим городом, або Новим земляним юродом.

А якщо у Вас з’явилося бажання придбати щось своє з нерухомості в Москві актуальне завжди шукайте тут http://www.1dom.ru/4932/ .  Хоча ціна і ростут на нерухомість це все одно саме цінне і стабільне що у нас є.