Про наслідки повстання («инкурсий козацких и бунтов хлоп-ских») 1648 р. для луцьких домініканців дізнаємося зі скарг до суду та судових процесів наступних років. У одній з них, датованій 26 лютого 1649 p., від пріора луцького конвенту св. Успіння Берната Грибовського і всієї братії йшла мова про швидке повернення братії з польських країв до Луцька. Вони застали свій монастир «нивеч спустошеный и костел Божый спрофа-иованый, злупленый, склепы поотвораные, ово згола тот увес конвент зиишъчоный». Цікавим є перелік справ, які зберігались замурованими в склепах: «привилсе од королев их мл. полеких и великих кнежат литовских, фундацис, листы граничные. декрета подкоморские, записы видеркафовые, оригиналы, интерцизы, тестамента, рекокгницие, мембрамы голие, квиты поборовие, подимние, процеса розние з розними особами и иншие розние справы и диспозицие». Козаки ці папери «одни в воду позатопляли, другие в болота повкидали».
Королівські люстратори в 1765 р. відмітили, що луцькі домініканці самовільно заселили в місті багато будинків і плаців, а також консервують міст на Гнідаву. який їм дозволили збудувати лише на час коронації образу Божої Матері (8 вересня1749 р.). Через міст вони пропускали до міста торговців і до того ж утримували під монастирем корчму, де продавали спиртні напої. Згідно з записом у люстрації Волинського воєводства 1789 p., корчма знаходилася на вулиці Троїцькій біля монастиря, за будинком Якова Котляра.
Привілей на друкарню домініканці отримали 1787 р. Місцевий єпископ Рурський (1769-1788 pp.) в дозволі відмітив право на друк незаборонених книжок польською, латинською, французькою і російською мовами. Відомо більше 100 творів, виданих цією друкарнею за 1787-1831 pp. Серед них найвизначніші твори європейських авторів. Дві книжки, надруковані в ній. демонструвались)’ 1935 р. у Варшаві на присвяченій Волині виставці.
Бернардинський автор «Опису міста Луцька і Волині» дав таку довідку про костьол домініканців: «5. Костьол ксьондзів домініканців наново вимурований після пожежі 1800 року. В ньому знаходиться образ відомої ласками Найсвятішої Панни від Луцького єпископа ксьондза Станіслава Гомолінського [1600-1604]. привезений з Риму і подарований костьолу ксьондзів Домініканців. Образ коронований і перенесений 1819 р. до нового освяченого костьолу.
Маючи достатній фундуш, ксьондзи домініканці за вказівкою своїх керівників давали милостиню щотижня по 2 хлібини аж до спалення кляштору і костьолу 1800 р. Потім 18 років не давали, а тепер у 1818 p., наслідуючи давній звичай, за наказом керівника провінції ксьондза Якуба Косинського знову зі своєї доброти почали давати. Хай їх Бог нагородить».
За М. Орловичем і Л. Масловим після пожежі 1781 р. костьол «відреставрували в класичному стилі». У 1793 р. сталася пожежа міста, згорів і Домініканський костьол. Залишились лише стіни і висока вежа, на якій знаходився годинник під величним куполом. Бернардинський чернець у своїй праці 1830-1831 pp., можливо, ту ж саму пожежу кляштору і костьолу відніс до 1800 ]). За його більш свіжими відомостями костьол довелося мурувати заново. З 1800 по 1818 pp. домініканці не мали змоги давати за давнім звичаєм милостиню зі своїх складів.
ЗО серпня 1803 р. в Домініканському монастирі сталася пожежа, що охопила усе місто на острові. Згоріло п’ять православних церков, католицька кафедра, чотири католицькі монастирі, вірменський костьол, більше трьохсот будинків.
Белзький підкомірник Вавжинсць Радецький власним коштом почав реставрацію будівлі, а закінчив її 1817 р. настоятель монастиря Мисловський. У заново освячений костьол чудодійний образ Божої Матері був внесений у 1819 р.
Відомо, що у 1838 р. лише в Домініканському — одному з шести католицьких монастирів міста — викладали духовні науки, до того ж особам із духовними званнями.