Володимирський собор
Останні публікації

Ансамбль споруд монастиря-фортеці в Дермані

Ансамбль споруд  монастиря-фортеці в Дермані

На подвір’ї Троїцького монастиря-фортеці нині розміщуються такі давні споруди, як п’ятиярусна надбрамна башта-дзвіниця, увінчана чотиригранним куполом. Троїцька церква, двоповерховий корпус келій, криниця, рештки кам’яного оборонного муру, який оточував монастирське подвір’я. Інші наявні тут житлові та господарчі споруди виникли протягом ХІХ-ХХ ст.

Ансамбль споруд монастиря-фортеці в Дермані до нашого часу майже не вивчений. Натурні дослідження автора цієї книжки, розпочаті в 1970 p., були спрямовані переважно на виявлення первісного вигляду оборонних споруд ансамблю. Основна увага приділялася надбрамній башті-дзвіниці. Обміри її поярусних планів, перерізів, фасадів та найбільш характерних деталей у зіставленні з даними архівних документів та іконографією дали змогу встановити, яких саме перебудов зазнала ця найважливіша оборонна споруда монастиря-фортеці та якою вона була первісно — в XV ст.

Перший ярус башти-дзвіниці мав вигляд прямокутника розмірами 14,0×10.4 м. У центральній частині першого ярусу розташовується проїзд па монастирське подвір’я; обабіч нього — два вузькі приміщення. Проїзд і приміщення перекриті циліндричними кам’яними склепіннями.

Архівні фотографії XIX ст. та кресленики, складені в 1840 p., дали змогу встановити, що надбрамна башта первісно була значно нижчою, а також визначити форму й конструкції стародавнього даху. Верхній (п’ятий) ярус башти, призначений для розміщення дзвонів, був надбудований у 1840-х роках.

У четвертому, первісно верхньому ярусі башти основним елементом захисту було чотирнадцять стрільниць. На головному та дворовому фасадах їх розміщення пов’язувалося з ритмом глухих декоративних аркад.

На південній і західній стінах четвертого ярусу башти знайдено фрагменти нижньої частини зубчастого парапету, який мов корона увінчував її. На жаль, це завершення було повністю зруйноване під час надбудови п’ятого ярусу в 1840 р. Невеликі розміри зубців і проміжків між ними наводять на думку, що вони були декоративними і навряд чи могли використовуватись як оборонний елемент.

У середині XV ст. надбрамна башта Троїцького монастиря-фортеці — прямокутна в плані, чотириярусна, досить масивна споруда, висота якої сягала 18 м. Могутні стіни башти в її нижній частині були лише зрідка прорізані стрільницями або невеликими вікнами. Суворість її обрису дещо пом’якшував декор верхнього ярусу. Завдяки оздобленню у вигляді аркатурного пояса з неглибоких ніш, а також грі світла й тіні па їх обрамленні та імпостах, він контрастував з нижньою частиною і здавався легшим. Стрілчаста форма перемичок ніш — своєрідна данина готичному стилю, що проник у цей час в монументальне зодчество Волині. Враження легкості верху ще більше підсилював зубчастий парапет, ажурна корона якого завершувала споруду.

Надбрамна башта у XV ст. була лише оборонною спорудою монастиря-фортеці, розрахованою на кругову оборону монастирського подвір’я та довкілля. У такому разі згадка про дзвіницю в цитованій вище приписці на полях пом’яника Дерманського монастиря стосується не надбрамної башти, а іншої, поки що невідомої споруди.

У XVIII ст. з’явилася східна прибудова до першого ярусу з бароковим фронтоном, прикрашеним волютами. Значніших перебудов, які майже повністю змінили первісний вигляд, надбрамна башта зазнала в 40-х роках XIX ст. У цей час було замуровано стрільниці, змінено поділ на яруси та влаштовано нові вікна. Одночасно знищено верх зубчастого парапету, а в його нижній частині закладено проміжки та зведено п’ятий ярус дзвіниці, завершений чотиригранною банею. Після цієї перебудови висота башти-дзвіниці (до низу хреста) досягла ЗО м. Внаслідок перебудов XIX ст. знищено риси, притаманні оборонним спорудам XV ст., а оборонна башта невеликої фортеці перетворилася на монастирську дзвіницю.

Центральне місце в комплексі споруд Троїцького монастиря-фортеці посідає Троїцька церква — головна монастирська споруда, розміщена посередині двору. Відповідно до приписки па полях пом’яника Дерманського монастиря (перша половина XVII ст.) дослідники XIX — початку XX ст. датували заснування храму серединою XV ст. Проте інвентарний опис

1571 р. свідчить, що в цей час церква ще була дерев’яною. Дата спорудження мурованого храму документально не зафіксована. Ймовірно, він збудований на самому початку XVII ст.. після того, як князь К.-В. К. Острозький у 1602 р. передав монастир монахам-василіанам.

Первісно це був невеликий прямокутний у плані двостовпний одноверхий храм з однією маленькою закругленою апсидою. Двічі він зазнавав суттєвих перебудов. Під час першої з них (XVIII ст.), коли монастир був уніатським, до храму зі сходу прибудовано розвинену вівтарну частину. Як видно па кресленику 1840 p., вона складалася з трьох об’ємів. Обабіч центрального, квадратного в плані приміщення симетрично розміщувалися два однакові прямокутні об’єми, поєднані з центральними проходами. Двоє невеликих гвинтових сходів, влаштованих симетрично в товщі масивних стін центрального приміщення, свідчать про те, що ця, добудована у XVIII ст.. частина була двоярусною.

Після великої пожежі 1828 p.. яка значно пошкодила і Троїцьку церкву, постало питання про її відбудову.

У1830 р. Волинський губернський архітектор (його прізвище точно не встановлено) склав "План и фасад на переделку церкви, состоящей при Острожско-Дерманском первоклассном монастыре"1. Цей проект фактично передбачав будівництво зовсім нового храму, що неминуче призвело б до цілковитого знищення давньої Троїцької церкви початку XVII ст.

Згідно з цим проектом, замість досить скромного монастирського храму передбачалося зведення значної за об’ємом будівлі в стилізованих, підкреслено неоготичних формах. Вона мала складатися з прямокутної нави з трансептом, завдяки чому утворювався хрещатий план. Над середохрестям проектувався квадратний у плані (зі зрізаними кутами) масивний верх, увінчаний високим восьмигранним наметом з "яблуком" і хрестом. Кожну грань цього верху прорізувало величезне вікно зі стрілчастим перспективним обрамленням і типовим для готики малюнком заповнення. Такі ж "готичні" заповнення мали бути у вікнах шестигранної апсиди, укріпленої контрфорсами, та нави. Головний (західний) вхід мав стрілчасту перемичку та багатопрофільне обрамлення.

Комментарии запрещены.