Майже одночасно було збудовано церкву Св. Трійці в с. Головне на Волині. З XIV ст. Головне, як і вся Волинь. — у складі Великого князівства Литовського. Перша письмова згадка про село належить до 15G4 р. у Л юстрації староства Любомльського, яке в той час і до 00-х років XVIII ст. було власністю польського короля. У 17G8 р. він подарував Головне разом з усіма селами Любомльського староства польському магнату
В. Браницькому. Після третього поділу Польщі Головне стало волосним центром Володимир-Волинського повіту Волинської губернії у складі Російської імперії.
Велична мурована церква Св. Трійці збудована в 184 1 р. "заботами бывшего помещика графа Л. Браницкого". Належить до групи створених на Волині в середині XIX ст. культових споруд, у яких своєрідно трактовано принципи архітектури класицизму. У композиції об’ємів домінує великих розмірів (внутрішній діаметр — близько 12 м) нава-ротонда.
Храм — центричний, одноверхий, у плані хрещатий. Над ротондою підноситься циліндричний масивний підбанник, «піни якого є продовженням стін нави. Його присадкувата напівкругла баня увінчана колонкою з хрестом.
До нави-ротоиди за сторонами світу прилягають прямокутні рамена просторового хреста, перекриті циліндричними склепіннями з розпалубками. Західне рамено майже вдвічі довше за три інші. Усі частини храму згруповані в суворій підпорядкованості центру, підсилюючи його значення в загальній композиції об’ємів. Підкреслюють і три рівноцінні входи в торцях рамен просторового хреста.
На відміну від інших центричних хрещатих храмів, збудованих па Волині за подібною об’ємно-просторовою структурою, архітектурним формам Троїцької церкви притаманні монументальність і деяка присадкуватість. Це помітно в пропорціях фасадів і підбанника верху, в низьких трикутних фронтонах, які завершують торці рамен просторового хреста, а в інтер’єрі — у формі арок, що об’єднують наву з раменами просторового хреста. Замість звичайних півциркульних арок тут застосовано трицентрові "мальовані", ніби притиснені вагою масивного верху. Гладенько обтинькована поверхня підбанника контрастує з пластичним оздобленням площин фасадів церкви горизонтальним рустом.
Єдиний ансамбль з Троїцькою церквою становить збудована одночасно з нею мурована надбрамна дзвіниця. це квадратна в плані двоярусна споруда, розміщена у створі невисокої цегляної огорожі церковного подвір’я на продовженні поздовжньої осі храму. У центрі першого ярусу дзвіниці розташовується прохід на подвір’я. Над високими прямокутними входами східного й західного фасадів дзвіниці розміщується характерне для класицизму півциркульне вікно. Роги першого та другого ярусів будівлі підкреслені пілястрами. Дзвіницю увінчує чотиригранна баня оригінальної форми.
У вигляді ротої іди вирішено наву ще одного храму цієї групи -Преображенської церкви в с. Олександрія на Рівненщині. Збудовано її 1842 р. в центральній частині села на кошти поміщика Ф. Любомирського 110, с. 502]. Будівля вражає своїми
розмірами: внутрішній діаметр ротонди дорівнює 14 м. Замість традиційного бабинця з заходу до циліндричного об’єму нави прилягає невеликий прямокутний об’єм. По його осі влаштовано досить вузький прохід до нави. а симетрично обабіч нього -два невеликі приміщення. Зі сходу до нави-ротонди прилягає прямокутна в плані апсида, витягнута по осі південь-північ.
Ротонда увінчана величезною дерев’яною півсферою. Західний об’єм перекритий двосхилим, апсида — трисхилим дахом.
Основним акцентом у вирішенні архітектурного образу храму є високий масивний чотириколонний портик спрощеного тосканського ордера, який є, по суті, західним фасадом храму. Того завершує антаблемент і трикутний фронтон, у центрі якого в ніші з фігурним завершенням вміщено зображення Преображення. Архітектурні форми будівлі лаконічні й монументальні.
Порівняно з Преображенською церквою в Олександрії ускладнено об’ємно-просторову композицію та урочистіше вирішено екстер’єр ще одного храму цієї групи — церкви святих Петра і Павла в с. Світязь. Це стародавнє поселення документальних джерелах згадується з 1564 р. як одне з сіл Любомльського староства. Воно розташоване серед мальовничого ландшафту на березі широко відомого прекрасного озера, від якого й походить його назва.