Володимирський собор
Останні публікації

Будівлі XIX ст.

Будівлі XIX ст.

Серед будівель XIX ст. найбільш значною є дзвіниця — головний висотний акцент монастирського комплексу, що активно впливає на панораму давньої частини міста. Дзвіниця органічно пов’язана з південним відрізком мурованої огорожі, який обмежує монастирське подвір’я вздовж центральної магістралі Корця.

Споруда становить симетрично вирішену композицію з трьох об’ємів, яка базується на прямокутному плані. Центральний об’єм — триярусна велична дзвіниця, увінчана високим восьмигранним наметом з декоративною маківкою. Перший і другий яруси в плані квадратні, верхній — восьмигранний. У першому ярусі дзвіниці розташовується проїзд на монастирське подвір’я, перекритий хрещатим склепінням.

Бічні об’єми, прямокутні в плані та одноярусні, завершені високими чотиригранними зрізаними пірамідами, увінчаними декоративними маківками. У східному об’ємі розміщені сходи на другий ярус дзвіниці та келія, в західному — келія, поділена аркою на дві частини. Ці приміщення перекриті хрещатими склепіннями.

Типовим для часу спорудження дзвіниці є зовнішнє оздоблення пам’ятки у псевдо-російському стилі. Воно характеризується насиченістю стилізованими архітектурними деталями, запозиченими з культового будівництва Московії XVI-XVII ст. (кокошниками, арками кілеподібної форми, глухою аркатурою, складними наличниками вікон у вигляді профільованих колонок, фризами тощо).

Друга значна будівля, що доповнила комплекс споруд колишнього францисканського монастиря наприкінці XIX ст., — церква Різдва Івана Предтечі (тепла). Це невеликий за об’ємом, мурований, центричний, хрещатий у плані одноверхий храм, прибудований до східного торця головного корпусу келій. Церква Різдва відзначається виразною композицією об’ємів. До квадратного в плані центрального об’єму за сторонами світу прилягають чотири рівновеликі бічні, порівняно короткі рамена. Над середохрестям підноситься восьмигранний підбанник, завершений наметом і увінчаний декоративною маківкою. Подібний, але скромніший верх височить над ґанком храму.

Завдяки вдалому вирішенню внутрішнього простору та оригінальності конструкцій склепінь прального об’єму і бічних рамен церква Різдва Івана Предтечі належить до найбільш цікавих зразків культового будівництва даного періоду.

На початку XX ст. архітектурний напрям, орієнтований на використання російсько-візантійського стилю, в культовому будівництві Волині набув подальшого розвитку. Незважаючи на місцеві традиції та уподобання, відповідно до складених у Петербурзі "зразкових" проектів, цей стиль посідав чільне місце. Характерною його ознакою було застосування композиційних схем і стилізованих архітектурних деталей, запозичених з московсько-ярославського зодчества XVI-XVII ст. (центральний об’єм з п’ятьма верхами, чотири з яких — бічні — найчастіше декоративні; кокошники, фільонки, різьблені оздоби та ін.).

Прикладом такого храму може бути Вознесенська церква в с. Верхів, що на Острожчині, збудована в 1910 р. Храм розташований у центрі цього мальовничого стародавнього села. Свідченням існування його в давньоруську епоху є велике городище, яке збереглося на вершині одного з пагорбів, що височить над сільською забудовою. У XVI — на початку XVII ст. Верхів належав князям Острозьким; у 1617 р. його було знищено під час нападу татар.

Церква Вознесіння Христового збудована на місці давньої дерев’яної церкви з тією самою назвою. Завдяки значній висоті верху та, особли во, дзвіниці будівля є висотною домінантою серед навколишньої забудови й активно впливає на формування панорами населеного пункту.

Значна за розмірами (27,5×11,5 м) одноверха будівля має розвинений план. Складається з квадратної (зі зрізаними в інтер’єрі кутами) нави, прямокутного бабинця та шестигранної апсиди з симетрично розміненими невеликими прямокутними приміщеннями ризниці та паламарні. З заходу до бабинця прилягає триярусна дзвіниця. її перший ярус, у плані прямокутник, другий — квадрат, а третій — восьмикутник, кожна грань якого прорізана великим отвором з півциркульною перемичкою.

Справжньою конструктивною знахідкою є сміливе вирішення перекриття над навою. За допомогою складної конструкції (без застосування традиційних пандатив) стіни нави переходять у висьмигранний підбанник, увінчаний зімкненим склепінням. Ззовні його перекриває невисокий намет з декоративною маківкою. Над апсидою — циліндричне склепіння з розпалубками оригінальної форми, лише над бабинцем — звичайне хрещате склепіння.

Гри рівноцінні за значенням входи до храму акцептовані ґаночками, архітектурні форми яких запозичені з московської архітектури XVII ст. Характерними є колони змінного перерізу з "бочками", а також завершення ґанків невисокими восьмигранними наметами.

Незважаючи на певну перенасиченість фасадів декоративними деталями, будівля Вознесенської церкви характеризується гармонійними пропорціями та цілісністю архітектурного задуму. Вона належить до найвиразніших культових споруд, збудованих на Волині на початку XX ст.

Комментарии запрещены.