Володимирський собор
Останні публікації

Монастирський храм св. Архістратига Михаїла

Монастирський храм св.  Архістратига Михаїла

Дослідженнями встановлено, що первісно храм був тридільною триверхою спорудою зі склепом під навою та апсидою. Церква відзначалася довершеністю планово-просторової структури та гармонійною простотою архітектурних форм.

Кожен з трьох її об’ємів в інтер’єрі має вигляд невеликого купольного залу, проте внутрішній простір сприймається як єдине ціле завдяки високим подвійним аркам, які відкривають наву в бік апсиди та бабинця. Пізнім відлунням готичних впливів на монументальну архітектуру Волині є стрілчаста форма вікон нави та апсиди.

Стіни церкви, товщина яких сягає 1,5-2,3 м, вимурувані з вапняку та жолобчастої цегли, а півсферичні бані — з цегли.

У XVIII ст., коли монастир був уніатським, церква зазнала суттєвих перебудов, метою яких було надання їй зовнішнього вигляду католицького храму. Для цього стіни бабинця й апсиди надбудовано до єдиного рівня, а об’єми, які утворилися, перекрито двосхилими дахами. Під ними "заховалися" первісні верхи над бабинцем та апсидою. Об’єм храму став монолітним. Південний і північний фасади нави завершувалися щипцями, а кути об’ємів і східний фасад апсиди прикрасилися пілястрами.

Коли Михайлівська церква знову стала православною, у другій половині XIX ст. над центральною півсферичною банею, яка перекриває наву, збільшили висоту глухого восьмигранного парапету і над ним звели великий, досить незграбний фальшивий дерев’яний верх.

Нині храм є значною за розмірами спорудою (довжина -27, ширина у вівтарній частині — близько 17 м). Будівля тридільна і складається з квадратних у плані бабинця і нави та квадратної ззовні й півциркульної в інтер’єрі апсиди, до якої з півдня та півночі симетрично прилягають низенькі ризниця та паламарня.

В оздобленні інтер’єру поєднуються елементи архітектури ренесансу та бароко. Принципи ренесансу втілені в декорі внутрішньої поверхні бані над навою. її поділяють вісім радіальних гуртів, які перетинаються трьома концентричними колами; точки перетину прикрашені ліпними овалами, ромбами, квадратами та колами. Бароковий характер має декоративне оздоблення двох ніш для кіотів, симетрично розташованих у південній і північній стінах нави їх обрамлюють колони, капітелі яких прикрашені ліпним рослинним орнаментом та увінчані розірваними фронтонами з волютами.

У ризниці Михайлівської церкви зберігається портрет фундаторки — Регіни Соломирецької-Гойської (копія XVIII — початку XIX ст.). На ньому зображено молоду жінку в стародавньому головному уборі й темній одежі з гофрованим білим широким коміром. На аркуші паперу, який вона підтримує правою рукою, польською мовою написано.

Художню цінність мають запрестольна ікона у вівтарі та кілька стародруків, серед яких дві книги "Мінеї" 1761 p., видані в Почаївській лаврі.

Унікальним є стародавній замок з ажурною накладкою та ковані металеві фігурні завісові накладки дверей західного входу — видатні зразки ковальської майстерності XV1I-XVIII ст.

Незважаючи па перебудови та пізніші нашарування. Михайлівська церква не втратила архітектурно-художньої цінності. Вона становить оригінальний тип мурованого культового будівництва першої половини XVII ст. і належить до найяскравіших творів волинської архітектурної школи.

Ландшафт села Мильча та його околиць на Рівненщині завдячує своїй мальовничості пасму невисоких пагорбів, які підносяться над широким лугом. На одному з цих пагорбів розташована мурована Успенська церква Це єдина споруда, яка уціліла від ансамблю Різдво-Богородичного монастиря, заснованого в 16-10 р. на кошти А.-Б. Єловіцького — войського (стародавнє шляхетське звання) Кременецького", як свідчить напис на портреті фундатора, що зберігається в ризниці храму. Він помер у 1647 р. і, можливо, був похований у склепі, який розміщується під частиною будівлі храму:

Успенська церква, що стоїть посеред просторої ділянки, -однонавова споруда з однією шестигранною, витягнутою на схід апсидою. До неї з півдня прилягають квадратна в плані ризниця та невелике допоміжне приміщення, а до нави з півдня та півночі, симетрично — шестигранні вузькі та значно нижчі за паву бічні рамена, завдяки чому утворюється хрещатий план. З заходу до нави прилягає прямокутний у плані невеличкий притвор.

Значна за розмірами будівля (довжина по осі схід-захід  28, ширина по бічних раменах — 20 м) відзначається простотою й монументальністю архітектурних форм. Фасади позбавлені декоративного оздоблення, площини обтинькованих стін прорізані витягнутими вікнами з півциркульними перемичками.

Стіни, максимальна товщина яких у наві та апсиді становить 1,5 м, вимурувані з цегли розмірами 28х14х(8-9) см. Нава, апсида та допоміжне південне приміщення перекриті циліндричними склепіннями з розпалубками, притвор і ризниця — хрещатими склепіннями.

Надзвичайно цікава особливість будівлі — оригінальні перекриття над бічними раменами. За конструкцією вони неоднакові. Над північним раменом це півсферичний купол діаметром близько 2 м, над центром якого підноситься другий мініатюрний купол. Над південним раменом центр неправильного, в нижній частині восьмигранного зімкненого склепіння увінчаний мініатюрною півсферою.

Відповідно до цього, первісні дахи над бічними раменами вирішені як окремі багатогранні невеликі верхи, увінчані чотиригранними маківками. Про це свідчать кресленики північного й західного фасадів Успенської церкви, складені Волинським єпархіальним архітектором К. Михайловським у 1835 р. Через рік Комісією проектів і кошторисів був складений і схвалений проект надбудови над притвором храму одноярусної класицистичної дзвіниці, перекритої півсферичною банею, який, проте, не був реалізований. Разом з цим, складений проект нового іконостаса не був затверджений.

Комментарии запрещены.