Володимирський собор

Інші художники й оформлювані

На пам’ятній дошці, яка висить і сьогодні на внутрішній стіні собору, вказано Миколу Пимоненка, але даних про його участь як живописця в оформленні храму немає. Найімовірніше, його згадано як викладача найвідомішої школи М. І. Мурашка.

Видатний педагог і живописець Микола Іванович Мурашко народився 8 травня 1844 року в знаменитому своїми талантами місті Глухові. У 1863-1868 роках навчався в Петербурзькій академії мистецтв. З 1868 жив і плідно працював у Києві, де у 1875 році заснував Рисувальну школу, яка зіграла величезну роль у розвитку художньої освіти й образотворчого мистецтва в Україні. З цієї художньої школи вийшло багато видатних майстрів. Деякі з них працювали у Володимирському соборі.

Прочитать остальную часть записи »

Вибір віри за літописом

Ніхто ніколи легко не міняє батьківської віри; ніхто не кидає своїх переконань, в яких виховався, безслідно і назавжди. Нову віру приймають або через матеріальні вигоди, які вона несе неофіту, або через міцне переконання, що нова віра краща. Цих останніх людей другої групи ніколи не було багато, не був таким і князь Володимир, хоч літопис настирливо підкреслює, що Володимир охрестився з переконання. Гадаю, що Володимир у той час не мав ані потреби, ані охоти аналізувати, котра віра найкраща; він робив, як йому підказував його здоровий державний розум: християнство було надзвичайно корисне для українського народу, бо єднало його до європейської культури, бо єднало до могутньої держави, якою була тоді Греція: і ось ці політичні мотиви примусили князя Володими Прочитать остальную часть записи »

Роботи В. Котарбінського і братів Свєдомських

Роботи В. Котарбінського і братів Свєдомських мають характер тієї самої школи і настільки схожі виконанням, що важко визначити – де хто, тим більше, що над багатьма творами вони працювали разом. Авторство його визначають за альбомом «Київський Володимирський собор» фотографа Г. Лозовського. Там сказано, що «Преображення Господнє» писав Котарбінський. Це дванадцятий празник, коли Ісус звершив половину свого земного служіння і, довівши достатньо свою божественність дивним ученням і чудесами, вирішив довести це ще й особливим способом. Місцем Преображення Господнього є гора Фавор. Прочитать остальную часть записи »

Михайло Нестеров

Другим художником за обсягом виконаних робіт у Володимирському соборі після В. М. Васнецова є Михайло Васильович Нестеров. Про його творчість написано багато: крім того, відомий художник залишив після себе щоденники, ряд спогадів, багато листів. У літературній та епістолярній спадщині він, детально розкриваючи свої задуми і звершення, ніби милувався власною персоною та інколи, без зайвої скромності, вихваляв себе. Але наше завдання – не давати оцінку кожній особистості, а в тому, щоб показати його участь у розписах собору, в культурному житті того періоду в Києві, тій творчій атмосфері, що оточувала всіх творців справжньої розкоші, що приваблює, нас у храмі. Наведені нижче епізоди з життя Нестерова мають деяке відношення до київського періоду його життя. Тим більше, що художник, Прочитать остальную часть записи »

Мистецтвознавці Радянського Союзу

Мистецтвознавці Радянського Союзу в своїх дослідженнях намагалися обійти участь Васнецова, як і інших художників, у розписах Володимирського собору, наприклад, у книзі Дуриліна «Нестеров», що вийшла у популярній серії «ЖЗЛ». А коли з’явилось детальне дослідження про художника, то розглядали тільки ескізи до розписів. їх багато зберігається в колекціях музеїв, особливо в державній Третьяковській галереї. По-перше, з ескізами легше працювати, по-друге, вони реалістичніші і правдивіші, ніж ікони, що особливо влаштовувало радянських критиків. І все ж вони всіляко намагалися підкреслити переважання «церковної боголіпності, що залишає враження неприємної солодкавості», фантастичності змісту, де «випадкові гості казкового раю насолоджуються інертно, байдужно».

: 20.0pt;» align=»justify»>Крім великих сюжетних композицій, В. М. Васнецов виконав у Володимирському соборі ще різні дрібні роботи, мініатюри для царської брами, церковне начиння і багато іншого, а також ряд ікон на замовлення відвідувачів. Йому належить певна частина орнаменту собору. Протягом усього XIX століття не було більш значного майстра монументального декоративного мистецтва, ніж Васнецов. Він постійно проявляє надзвичайну обдарованість у галузі орнаментальної імпровізації, в якій зберіг і розвинув досягнення художників Київської Русі. Він продовжив традиції тих безіменних майстрів, які насичували своїми орнаментами й фресками стіни давніх храмів і палаців, створювали лицеві рукописи і прикрашали дарчі грамоти й листи. Васнецов примножив ці традиції, використовуючи досвід різьбярів по кістці та дереву; якими славилась його батьківщина – В’ятський край.

Дар в галузі монументального мистецтва жеврів у ньому досить довго, проявився спочатку в Абрамцеві, але повністю розвинувся у Володимирському соборі. Створюючи ескізи для розписів собору і відвівши в них чимало місця орнаменту, Віктор Михайлович був під впливом розписів храмів Києва, що стояли тоді у своїй первозданній красі, а також Равенни і Сієни. І хоч художник був передовсім глибоко віруючою людиною і працював у традиціях православ’я, він привніс у свої орнаменти дещо інші мотиви, наприклад, східні. Відповідно до засад сучасного йому живопису Васнецов збагатив і зображення окремих постатей реалістичними жанровими елементами, не пов’язаними зі стилем давніх монументальних фресок і мозаїк. Можна вважати, що він створив нові прийоми стінного розпису храмів.

У розписах соборів з’явилась можливість одягнути в декоративно-орнаментальну оправу всі зображення релігійного і побутового змісту, запозичені зі старих київських храмів. Загалом, усі ці композиції й постаті, хоч до певного ступеня й пов’язані з орнаментальністю як принципом розпису собору, зберегли свій жанровий характер на тлі переважного декоративно-орнаментального вбрання. Таке, аж ніяк не механічне поєднання цих зображень з орнаментально-килимовою в’яззю і тлом усіх стін собору з його пишним декоративним розписом, було знайдено митцем й одержало визнання як васнецовський стиль – яскравий, зовні урочистий та святковий. І серед усього прекрасного, що вдалося зробити художникові, найбільш цілісне враження справляють його орнаменти. Жаль тільки, що відвідувачі й прихожани всю свою увагу звертають на картини, забуваючи, або, швидше за все, не встигаючи роздивитися орнаменти. Васнецов використав і тут знайомі йому східні мотиви і, як уже відзначалось, київські храми, «хоча всуціль нічого не бралось, а керувалось більше темами, схемами, дещо, втім, цілком довелось брати, але мало», – писав пізніше художник В. В. Стасов.

Орнамент виконувався послідовно разом з великими сюжетними композиціями. Кожний сектор, для якого було використано окремий малюнок, в процесі подальшої роботи розроблявся в кількох додаткових ескізах відповідного орнаменту або частини стіни. Здебільшого всі вони були ретельно підготовлені для перенесення па стіни. На жаль, в роки, коли в соборі керували атеїсти, і з часом, при реставрації живопису; найбільше постраждали орнаменти, бо їх виконавці й замовники вважали другорядними. Зникла первісна соковитість барв – їх переписували матеріалом не тієї якості; не було ретельності виконання малюнка – рівень реставраторів був нижчим, ніж у малярів собору;

Найяскравіші враження залишають ескізи орнаментовки головного вівтаря й арок нефа. Між «Богоматір’ю» і «Євхаристією» – на центральній апсиді – витий узор з квітів – орнамент, чудовий колоритом і композицією, світною оранжевою плямою розкритих пелюсток і двома смутами на мотив квітучих пальм. Обрамлення творів «Нестор- літописць», «Княгиня Євдокія», «Аліпій- живописець», «Кукша», «Прокопій» відзначається багатством фантазії, колориту і цілісності композиції. Матове срібне тло, густі, ніби насичені живильними соками тони, оторочені зверху темно-ультрамариновою широкою смутою, справляють сильне враження. Ці чисельні варіації свідчать про виключно багату фантазію автора. Цікавий ескіз орнаменту, в якому на темно-синьому тлі зображено у вигляді смути композицію з квітів найтоншого малюнка. Вони виростають з витягнутої вази теплого охристого тону, прикрашеної білими геометричними узорами. Ще витонченіший узор, який зображує на темно-синій основі внизу і на золотій зверху фантастичну гру пишних квітів і рослин.

Завдяки тому, що збереглися ескізи, можемо уявити задум митця. Особливо гарний ескіз, підписаний 2 грудня 1890 року. У прямокутній рамці центральне місце займає золотий осяйний круг сонця, який нібито випромінює світло, що досягається поєднанням золотого з червоним відтінком тла з райдужними променями, що йдуть від круга. Промені, які виходять з малого темно-синього крута з золотистими зірками і білим символічним голубом посередині, світяться й перегукуються з сяйвом сонця. Вони ніби перемагають його світло, та іноді, коли споглядач опиниться збоку, золотий блиск цього крута затемнює все і панує над яскравими язиками полум’я, якими закінчуються промені. Цей ескіз з Третьяковської галереї – одне з найбільших досягнень декоративного мистецтва Васнецова, який задовго до художніх проявів абстракціоністів здійснив добре відоме майстрам Стародавнього Сходу, Греції й Риму вміння кольором і контуром передати інформацію й емоційний лад. Сучасники захоплено писали: «Орнаменти, що обвивають кожну арку і кожний карниз, своїми примхливими узорами і світлими барвами говорять не про Грецію, не про Відродження, а саме про Русь, про різьбу її церков і будинків, про барви її віконниць, шкатулок, парчі, шовків і металевих речей. Нічого важкого, нічого понурого; все дивиться ясним весняним днем. І як багато цих візерунчастих радісних смуг, і яке дивовижне різноманіття!».

Художник, згідно з правилами монументального живопису, повно і природно скомпонував сюжети з архітектурними формами, розташовуючи їх строго за правилами, встановленими ще у візантійських храмах і перенесеними на нашу землю. Щодо враження художньої єдності зображення персонажів з орнаментикою стіп, то цьому сприяють деякі декоративні прийоми Васнецова. У постаті та їхнє оточення він уводить багато візерунчастості, що споріднює їх з усім розписом Володимирського собору.

Васнецову було притаманне унікальне вміння справлятися з масштабом зображуваного і з оптичними задачами, що поставали перед ним. постать Богоматері в центральній апсиді заввишки 8.87 м не приголомшує глядача. її можна бачити звідусюди – і знизу, і з хорів – однаково правильно, без спотворення. дуже добре узгоджено лінію плечей і голови з півкруглим завершенням апсиди. Правильно враховано висоту плафонів і розписів склепіння бані з зображенням Пантократора, де створено ефект тихого українського неба, оспіваного ще О. Пушкіним. Вдало знайдено пропорції постатей на пілонах. Незважаючи на колосальні розміри зображень, усі обличчя одухотворені й індивідуальні.

Досить багато гарних місць існує на території України які варто біло б відвідати, досить популярних місць є де варто побувати, але красивіше, величніше й духовніше ніж є лаври рос. мовою лавры на Україні напевно не існує. Рекомендуємо до відвідування.

10 09 08 01 05 02 06 03