Предстоятель звершив заупокійну Божественну літургію та чин відспівування ігумені Варвари (Бороніної)

30 липня 2018 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив заупокійну Божественну літургію та чин відспівування новопреставленої ігумені Варвари (Бороніної) у Володимирському кафедральному соборі міста Києва.

Предстоятелю Київського Патріархату співслужили Патріарший намісник, митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній, митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, митрополит Білгородський і Обоянський Іосаф, архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, архієпископ Вишгородський Агапіт, єпископ Володимир-Волинський І Турійський Матфей, єпископ Запорізький І Мелітопольський Фотій, духовенство собору та Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Звертаючись до присутніх Його Святість, зокрема, сказав: «В ім’я Отця і Сина і Святого духа! Дорогі браття і сестри, сьогодні ми зібралися тут, щоб провести в останню путь ігуменю Варвару. Вона прожила в чернецтві біля 60-ти років і присвятила усе своє життя служінню Богові. Вона не просто була черницею, а була справжньою черницею. Це значить, що була смиренною, слухняною і трудолюбивою. Постриг вона прийняла в Кременецькому жіночому монастирі, а потім, коли в радянські часи цей монастир закрили, то усіх черниць перевели в Корецький монастир.

Там монахиня Варвара була секретарем в ігумені Людмили, яка була досить суворою і освіченою. Це було якраз в часи гонінь на Святу Церкву за Хрущова. Після смерті ігумені Людмили монахиня Варвара могла стати ігуменьою цього монастиря, але їй не дали можливості і нова ігуменя так принижувала цю Варвару, як нікого. Вона її поставила прибиральницею в храмі і Варвара смиренно прийняла цей послух, незважаючи на те, що займала високе положення в монастирі, стала прибиральницею без ропоту. На це не кожний чернець чи черниця здатні, а вона прийняла смиренно. Потім, у 80-х роках, вона стала, спочатку в Екзархії, а зрештою в Патріархії, економом. І пробула так 38 років. Але не просто прожила 38 років, а прожила трудолюбиво. Вона нікуди не виходила з Патріархії, окрім як до Володимирського собору.

Але не в цьому її достоїнство, а в тому, що вона була надзвичайно трудолюбивою. Я мало зустрічав на своєму шляху таких трудолюбивих, як вона. Але Господь судив, що вона два з половиною роки пролежала безмовно. Ніби жила, і ніби й не жила. І ось вчора Господь прийняв її душу в Своє Царство. Туди, куди вона з молодих років направила свою душу, туди вона і пішла, в Царство небесне. Бо заради Царства небесного вона цей подвиг несла впродовж свого життя. Треба сказати, що вона була досить суворою, але суворою в правді. Тому її всі шанують за це. Нехай Господь простить їй усі вільні та невільні гріхи, бо немає людини яка б жила і не згрішила. І у неї, звичайно, свої є гріхи, але Господь милосердний і не відкидає жодну душу, яка направляє свій розум і своє серце до Нього. А вона до нього всією душею прагнула. Тому нехай Господь простить їй усі вільні і невільні провини та прийме її в Царство Боже на вічне і блаженне життя!».

Поховали ігуменю Варвару на чернечому кладовищі біля Свято-Миколаївського храму в с. Мощун Києво-Святошинського району Київської області.