Володимирський собор
Останні публікації

Київська фортеця

Київська фортецяКиївська фортеця — вражаючий за площею комплекс казармових, фортифікаційних і службових споруд XVIII — XIX століть. Частково об’єкти фортеці й дотепер використовує військове відомство, але найцікавіші з архітектурної точки зору будівлі перетворено на музейний комплекс. Експозиція музею розповідає про історію фортеці, тут також можна оцінити повною мірою грандіозні масштаби цієї фортифікаційної споруди — за макетами й історичними фотокартками.

Гордістю музею є видатна колекція воєнно-історичної мініатюри. Будівництво Печерської фортеці почалося за наказом Петра І під час підготовки до Північної війни зі шведами. Будівлі, що належать до цього часу, називають тепер Старою фортецею.

Фортецю звели на основі укріплень Києво-Печерської лаври, тому споруди, що збереглися, розташовуються навколо території монастиря. Головним ядром укріплень слугував величезний за площею арсенал, побудований за проектом знаменитого німецького архітектора Й. Міллера.

Нині тут діє музейний комплекс «Мистецький арсенал», де проводять виставки і художні акції. Від Старої фортеці збереглися також Васильківська і Московська брами, порохові льохи, фрагменти головного валу з бастіонами.

Другий етап інтенсивного будівництва припав на середину XIX століття, коли фортеця увійшла до західно-російської оборонної лінії. Будівлі цього часу називають Новою фортецею.

Стара фортеця вписалася в територію Нової фортеці, ставши її цитаделлю. Після того як наприкінці XIX століття Київська фортеця втратила стратегічне значення, її споруди продовжували використовувати для потреб армії: в них розмістили штаби, склади, казарми. Частину укріплень відвели під в’язниці.

У наші дні найвидовищніший фрагмент Київської фортеці — Госпітальний комплекс. Це широкий напівкруглий плацдарм, оточений суворою двоповерховою будівлею колишньої Військово-фельдшерської школи й укріплений могутньою стіною з брамою.

Комплекс оперізує система земляних валів. Госпіталь на території комплексу досі частково використовують за призначенням. Під музейні експозиції відвели найцікавішу з історичної точки зору частину Госпітального комплексу — Косий капонір.

Спочатку його звели для ведення флангового вогню під кутом до земляного валу фортеці, звідки і походить назва «Косий». Більша частина приміщень капоніра розташовується під землею, подалі від ворожої артилерії. З 1860-х років капонір почали використовувати як політичну в’язницю суворого режиму.

Тут утримували найнебезпечніших політичних злочинців, керівників терористичних акцій і повстань (таких, наприклад, як Дмитро Богров, вбивця Петра Столипіна). Про страшні порядки, що панували за неприступними стінами, в Києві пошепки розповідали легенди, Косий капонір називали «Київським Шліссельбургом». За радянських часів у капонірі розміщувалася гауптвахта, що теж славилася суворим режимом.

Комментарии запрещены.