Володимирський собор
Останні публікації

Садиба в Сокиринцях

Садиба в СокиринцяхСадиба в Сокиринцях — перлина українського класицизму початку XIX століття. Від брами садиби до будівлі палацу веде через парк тисова алея. Перед палацом розкинувся мальовничий лужок з квітниками.

Парадний фасад прикрашають портик з колонадою. Над дахом палацу височіє сферичний купол.

Над під’їздом уздовж центральної частини фасаду тягнеться балкон-тераса, де влітку накривали столи, подавали чай. Інший бік палацу звернений до широкої галявини, що виходить до озера. Цей фасад палацу, теж прикрашений колонами, має більш урочистий вигляд завдяки елегантному пандусу, яким з бального залу, розташованого на другому поверсі, виходили подихати свіжим повітрям до озера.

Донизу пандус розширюється, обабіч встановлені постаменти зі скульптурами римських богинь Церери та Юнони. Таке «підніжжя» надає величі зовнішньому вигляду палацу. Засновниками Сокиринецької садиби та її власниками аж до революції 1917 року були поміщики Галагани та їхні спадкоємці Ламсдорфи-Галагани.

Після революції в палаці розмістився аграрний технікум, що працює і в наші дні. Від минулої розкоші в меблюванні та інтер’єрах палацу майже нічого не залишилося — лише фрагменти ліпнини і колони в нішах бального залу, перетвореного на актовий. Проте для туристів проводять екскурсії по садибі, під час яких демонструють архівні знімки з картинами побуту часів її розквіту і розповідають подробиці з життя колишніх власників.

Рід Ґалаґанів заснував Гнат Галаган, полковник Запорозького війська, що був правою рукою гетьмана Івана Мазепи. За військові заслуги полковник Галаган отримав у володіння місцеві землі і заснував родовий маєток Сокиринці.

Гнат Галаган був з тієї козацької старшини, яка не підтримала під час Північної війни рішення Івана Мазепи перейти на бік шведів. Тому, коли 1709 року Петро І наказав зруйнувати гетьманську столицю Батурин, узяти фортецю йому допоміг полковник Галаган, що добре знав і систему оборонних укріплень, і розподіл сил захисників. Над козаками вчинили жорстоку розправу, і, за легендою, перед смертю вони прокляли рід Ґалаґанів до сьомого коліна.

На сьомому нащадку, Павлові Григоровичі Галагані, що загинув у юності, рід згас. Син полковника, Григорій Гнатович Галаган, побудував у садибі перший дерев’яний будинок, а ще через покоління, наприкінці XIX століття, з’явилися церква з родовою усипальнею і кріпосний театр, надзвичайно популярний серед сусідських поміщиків. 1826 року Павло Григорович Галаган звів нинішній палац за проектом архітектора Павла Дубровського.

Тоді ж було закладено парк. У парку, який нині перебуває в доволі занедбаному стані, збереглися й інші садибні будівлі: стайня, оранжерея, альтанка-ротонда, місток у стилі неоготики, що обріс чагарниками.

Комментарии запрещены.