Володимирський собор
Останні публікації

Хотинськая фортеця

Хотинськая фортецяХотинськая фортеця добре збереглася і є однією з найвидовищніших в Україні. Щоріч фортецю відвідують тисячі туристів з усього світу, тут проводять фестивалі історичної реконструкції. Завдяки прекрасному стану фортеця не раз ставала декорацією для художніх фільмів: «Д’Артаньян і три мушкетери», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Стріли Робін Гуда», «Захар Беркут», «Чорна стріла», «Тарас Бульба» та інших.

Археологічні дослідження на території фортеці показали, що ще в V — X століттях на її місці розташовувалося укріплене городище слов’янського племені тиверців. Кам’яні укріплення з’явилися за часів Галицько-Волинського князівства: археологи виявили фрагменти стін і князівських палат XIII століття. Цей замок займав приблизно третину від нинішньої площі фортеці, у її північній частині.

На південь від нього розташовувалося укріплене містечко-посад, захищене земляними валами і дерев’яним частоколом. У XIV столітті Хотин увійшов до складу Молдовського князівства. Саме тоді і було проведено основні будівельні роботи, що перетворили укріплення на одну з найнеприступніших твердинь на території Західної України.

Площу фортеці розширили в південному напрямку, а рівень внутрішнього двору підвищили, насипавши шар землі. Завдяки цьому насипу і збереглися в земляній товщі археологічні свідчення більш ранніх будівель.

Висота фортечних стін досягла 40 метрів, а товщина — 6 метрів. Замковий двір розділений на дві частини: комендантську, де мешкав комендант фортеці та вищий офіцерський склад, і гарнізонну, де розташовувалися казарми, проходили бойові шикування.

Двори розділяє палац коменданта, стіни якого мають оздоблення під шахи — з білих і червоних цегляних блоків, а вікна обрамлені в пізньоготичному стилі. Північну частину фортеці завершує потужна Північна вежа — найбільша з веж. Вона була пристосована до ведення оборонного бою навіть тоді, коли вороги вривалися у замковий двір.

Велике прикордонне місто Хотин відігравало важливу роль в економічному житті князівства. Під захистом фортеці діяла розташована неподалік митниця, будівля якої збереглася до наших днів.

Приїжджі купці вели в Хотині жваву торгівлю; тут проходили великі ярмарки. 1621 року біля стін Хотинської фортеці відбулася грандіозна битва між Річчю Посполитою і Османською імперією. Після поразки1620 року польських військ у битві під Цецорою турецький султан Осман II з величезною армією рушив на завоювання України і Польщі.

Його армія налічувала 130-150 тисяч солдатів, до неї долучилося 60-тисячне кримськотатарське військо. Польська шляхта змогла зібрати лише 35 тисяч воїнів, і то переважно іноземних найманців, у будь-який момент готових втекти або перейти на бік супротивника. Обидві ворогуючі сторони звернулися за підтримкою до запорізьких козаків, обіцяючи всілякі блага.

Та, незважаючи на нерівність сил, а отже, і шансів на перемогу, козаки вирішили підтримати поляків. На допомогу виступило 45-тисячне козацьке військо на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним. П’ять тисяч козаків загинуло ще на підступах до Хотина, заступаючи туркам дорогу до фортеці, щоб польська армія встигла підтягнути війська.

Турецьку армію очолював султан Осман II, якому ледь виповнилося 16 років, але він уже виявив себе як жорстокий тиран. Уранці першого дня Хотинської битви, за сніданком, Осман II сказав, що обідатиме вже у фортеці. Але планам на швидке взяття Хотина не судилося справдитися: битва тривала 37 днів.

Польське військо розмістилося у фортеці, а козаки отаборилися під її стінами, на березі Дністра. Саме вони відбивали основні атаки. Тактикою Сагайдачного була активна оборона вдень і стрімкі точкові напади вночі.

Після низки невдалих атак і втрати близько 80 тисяч воїнів Осман II був вимушений підписати з поляками мирний договір. Поразка під Хотином змусила Туреччину надовго відмовитися від планів завоювання Європи. Авторитет султана було підірвано, і незабаром після повернення до Стамбула Османа II убили повсталі яничари.

Проте і для козаків наслідки битви були негативні: за польсько-турецьким мирним договором, поляки зобов’язалися «приборкати свавілля козаків і не допускати їхніх нападів на Туреччину». Козацький гетьман Петро Сагайдачний був важко поранений у руку отруєною татарською стрілою і через кілька місяців помер.

1713 року, під час Північної війни, туркам все-таки вдалося оволодіти Хотинською фортецею. Майже 100 років, до 1812 року, Хотин залишався турецьким і в ньому перебував потужний гарнізон.

У фортеці розмістився турецький намісник, у якого тут навіть був свій гарем. За турків навколо Хотинської фортеці з’явилося зовнішнє кільце укріплень, що дістало назву Нова фортеця.

Це було кільце ескарпованих валів, укріплене бастіонами і бойовими майданчиками. Крізь кільце валів вело три брами, захищені земляними насипами — равелінами. Територія Нової фортеці становила 22 гектари, тут розміщувалися казарми, склади і мечеть.

Попри потужні укріплення, під час російсько-турецьких воєн російські війська оволодівали Хотином чотири рази — в 1739, 1769, 1788 і 1807 роках.

Комментарии запрещены.