Меджибізька фортеця «Білий лебідь» височіє у місці злиття річок Південний Буг і Бужок: від цього розташування «між Бугами» і походить назва селища. Замок в цілому добре зберігся до наших днів, від часу постраждали лише внутрішні споруди, особливо палац. У відреставрованих приміщеннях розташований історичний музей. На території фортеці проводять музичні й історичні фестивалі.
1362 року захоплені татарами землі відвоювало Велике князівство Литовське і власниками подільських земель стали князі Корятовичи з династії Гедиміновичів. На місці давньоруських укріплень вони звели новий замок, що став основою нинішньої Меджибізької фортеці. 1540 року власником фортеці став польський коронний гетьман Микола Сенявський, відомий також будівництвом Бережанського замку.
При ньому Меджибіж здобув магдебурзьке право, а фортецю реконструювали і розширили до нинішніх розмірів. Меджибізьку фортецю оточують високі стіни з вапняку.
Аркова брама розташована в західній частині. її захищали з Лицарської вежі, що стоїть поруч. Ще одна вежа височіє на півночі.
Ця восьмикутна Офіцерська вежа перебудована з круглої вежі часів Корятовичів. Вона відчутно виступає за лінію стін, що давало можливість обстрілювати супротивника, який підступив до замку.
На східному краю замку, навпроти брами, розташований палац. Сеняв-ські перебудували аскетичний житловий корпус часів Корятовича в ефектний палац у стилі ренесансу. Пізніше, у XIX столітті, його декорували в стилі неоготики: вікнам надали стрілчастої форми, дах прикрасили аттиком.
За палацом розгорнулася потужна бастея, що захищала замок зі сходу. Вона має унікальну форму, що нагадує п’ятилисник, завдяки якій обстріл супротивника можна було вести у різних напрямках. Для обстрілу в бастеї є безліч бійниць на кількох рівнях.
Зсередини до стін фортеці примикають численні службові будівлі і казарми, а посеред двору височіє костел, побудований 1586 року. Після поділу Польщі Меджибіж увійшов до складу Російської імперії.
На відміну від інших західноукраїнських фортець, які після цього втратили стратегічне значення і занепали, Меджибозька знову розквітла, ставши важливою базою російських військ на Поділлі. Фортецю відреставрували, її стіни побілили, і саме тоді білий замок, що мальовничо височів над водами Буга, прозвали «Білим лебедем».
У фортеці відбувалися військові навчання і паради, які неодноразово відвідували російські імператори з сім’ями. З 1900 року у фортеці квартирувався знаменитий Охтирський 12-й гусарський полк.