Кам’янець-Подільська фортеця

Кам'янець-Подільська фортецяКам’янець-Подільський — великий туристичний центр з розвиненою інфраструктурою. Місто посідає третє місце в Україні за кількістю пам’яток архітектури. Найбільше їх у Старому місті, що розмістилося на скелястому плато, відокремленому від рівнини каньйоном річки Смотрич. Річка огинає Старе місто кільцем, залишаючи тільки вузький перешийок.

Це місце охороняє могутня Кам’янець-Подільська фортеця — одна з найвидовищніших в Україні. Своєрідне розташування міста на неприступному скелястому острові, а також його вигідне геополітичне положення поблизу державних кордонів, сухопутних шляхів і водних артерій, найважливішою з яких був Дністер, зумовили його ключову роль як прикордонного міста-фортеці. Як давньоруське місто Кам’янець уперше згадується в Іпатіївському літописі 1196 року, воно входило до складу Волинського князівства.

Через місто пролягав шлях з Києва на Балкани, одна з ділянок Великого Шовкового шляху, що сполучав Європу та Азію. У місті зупинялися численні каравани верблюдів, що везли зі Сходу екзотичні товари. Цей район Кам’янець-ГІодільського дістав назву Карвасари, від спотвореного тюркського слова «караван-сарай».

1240 року місто захопила Золота Орда і зробила його центром округу — Кам’янецької тьми. 1362 року великий князь литовський Ольгерд відвоював Поділля у татар і приєднав його до Великого князівства Литовського.

Як і більшість подільських земель, Кам’янец передали братам Корятовичам — литовським князям з династії Гедиміновичів. З 1374 року Кам’янец здобув магдебурзьке право.

Корятовичі звели на місці давніх укріплень кам’яну фортецю, що стала найважливішим стратегічним оборонним пунктом Поділля. З XV століття Кам’янець-Подільський увійшов до складу Польщі, став центром воєводства і важливим прикордонним форпостом, «крайнім бастіоном християнства».

До XVI століття Кам’янець-Подільська фортеця була розширена і набула нинішнього вигляду. Останні будівельні робота у фортеці відбувалися в 1541 — 1551 роках під керівництвом військового інженера і королівського архітектора Йова Бретфуса.

У 1617-1621 роках під керівництвом військового інженера Теофіла Шомбергана підходах до фортеці було зведено додаткові кам’яно-земляні бастіони, що дістали назву Нова фортеця. їх появу зумовив розвиток артилерії, протистояти якій земляні укріплення могли ефективніше, ніж кам’яні стіни.

Тоді ж було укріплено і Старе місто. З усіх боків краї плато оточили оборонні вежі й бастіони.

На півночі каньйон обстрілювався з семиярусної Кушнірської вежі (або вежі Баторія), з якою межувала Вітряна брама. Поруч простягнувся могутній Турецький бастіон.

На сході і південному сході вишикувалися на краю урвища Гончарна, Кравецька, Ризницька вежі. На заході з’явилася дозорна вежа На бродах. З боку фортеці було побудовано міську браму, укріплену Вірменським бастіоном.

Під час Національно-визвольної війни Кам’янець-Подільський не раз зазнавав козацьких набігів. 1648 року його захопили війська під командуванням Максима Кривоноса, 1651 року — полк на чолі з Іваном Бо-гуном.

1652 року Кам’янець витримав тритижневу облогу 60-тисячного війська Богдана Хмельницького і вцілів завдяки епідемії чуми, що спалахнула в лавах козаків. 1672 року місто взяла в облогу турецька армія чисельністю 170 000 яничарів на чолі з султаном Магометом І за підтримки козаків під проводом Петра Дорошенка.

Місто захищала 9-тисячна армія під командуванням Володиєвського і 6-тисячне народне ополчення. Упродовж 20 днів турки штурмували Кам’янець-Подільський і, втративши 2000 яничарів, нарешті змогли підірвати фортечну браму і потрапити в місто. Султан Магомет IV видав наказ святкувати взяття Кам’янця в усій Османській імперії впродовж трьох днів.

Усім уцілілим захисникам міста дозволили його залишити. Турки господарювали в місті 27 років.

Вони закрили християнські храми, а головний собор перетворили на мечеть. Мінарет цієї мечеті зберігся: він так і стоїть біля Петропавлівського собору, а його верхівку нині прикрашає статуя Богородиці. Дітей місцевих мешканців масово переправляли до Туреччини: хлопчиків забирали в яничари, дівчаток — у гареми.

1685 року в Кам’янці-Подільському був публічно страчений Юрій Хмельницький. Поляки не раз робили спроби відвоювати місто: в 1673, 1683, 1687, 1698 роках. Але всі спроби закінчувалися безуспішно.

Лише у жовтні 1699 року, за Карловицьким договором, Поділля і Кам’янець повернулися до складу Польщі.