Одна з найцікавіших пам’яток заповідника «Замки Тернопільщини» — Язлівецькии замок, унікальний комплекс, що сформувався в результаті декількох будівельних періодів. Замок складається з двох частин — давньої фортечної вежі XIV століття (Верхній замок) та елегантного палацу XVIII століття (Нижній замок). Обидві частини замку прикрашають ефектні портали, що декоровані в стилі ренесансу і добре збереглися до наших днів. Замок зведено в дуже вдалому і мальовничому місці: він лежить на довгастому узвишші, яке з трьох боків омивають води річки Вільховець (притока річки Стрипа).

Таким чином, замок надійно захищали круті схили пагорба, доступ до якого утруднювала річка. Перший замок побудували наприкінці XIV століття князі Бучацькі, що оселилися в Язлівці.

Бучацькі зробили замок своєю головною резиденцією, і з часом представники цієї лінії роду називалися князями Язлівецькими. Спочатку замок займав близько половини нинішньої території Верхнього замку, а ключовим його елементом була могутня надбрамна вежа, що збереглася до наших днів. У XV столітті Верхній замок розширили до нинішніх розмірів: зі східного боку добудували ще один двір, оточений оборонними стінами з вежами.

Між двома дворами розташувався житловий палацовий корпус — резиденція князів Язлівецьких, а в палаці була наскрізна арка, якою сполучалися двори замку. 1607 року чоловіча лінія роду Язлівецьких згасла і замок перейшов у власність сестрам останніх власників. 1643 року замок купив коронний гетьман Станіслав Конєцпольський, і почався новий будівельний період, що розтягнувся більш ніж на десятиліття і завершився вже при синові Станіслава, Олександрі Конєцпольському.

Відповідно до нових фортифікаційних вимог Верхній замок укріпили багатоярусною напівкруглою бастеєю. Основним же результатом цього будівельного періоду стало зведення нової споруди — Нижнього замку.

Спочатку Нижній замок був додатковою лінією укріплень Верхнього замку: біля підніжжя давніх стін з’явилися додаткові бастіони з казематами і стіни з вежами і бастеями. Завдяки цьому ніхто не зміг захопити Язлівецькии замок у ході Національно-визвольної війни 1648- 1657 років. Проте під час польсько-турецької війни 1672 — 1676 років туркам усе ж таки вдалося кілька разів прорвати оборону Язлівця.

1745 року замок перейшов у власність Станіславу Понятовському, батьку польського короля Станіслава II Августа Понятовського. Новий господар значно перебудував Нижній замок, перетворивши його на елегантний палац, а Верхній замок поступово занепадав.

Палац — триповерхова будівля, що добре збереглася, в плані має П-подібну форму. За палацом влаштували парк. 1863 року власники передали замок Марцеліні Даровській, що шукала з дозволу папи римського місце для заснування монастиря.

Так Язлівецькии замок став монастирем Сестер Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, при якому діяла школа для дівчаток, що проіснував до Другої світової війни. Після війни в палаці розмістився санаторій, а в 1990-х роках черниці знову повернулися в ці стіни — санаторій і монастир є сусідами в одній будівлі.