Над давнім закарпатським містом Хуст самотньо височіє крута гора, на вершині якої, наче зубці гігантської корони, здіймаються остови веж Хустського замку. Вже понад два століття замок лежить у руїнах. Щоб побачити їх, доведеться здолати крутий підйом, але на подорожнього чекає винагорода: із Замкової гори розлягається захопливий краєвид на місто.

У XI столітті на місці Хуста проходив кордон Угорського королівства. Звідси і до Карпат лежала небезпечна непроханими гостями res nullis — нічия територія. За наказом угорського короля тут звели замок, який мав захищати кордон і, що не менш важливо, соляний шлях — дорогу, якою перевозили з довколишніх соляних шахт сіль — цінний товар в епоху середньовіччя.

Висота Замкової гори — 150 метрів, і побудувати на ній кам’яний замок було непросто. Понад 100 років (з 1090 до 1191 року) селяни з навколишніх сіл піднімали на гору камені і скріплювали їх сумішшю з молока і яєць.

Під захистом замку утворився посад, що перетворився незабаром на гомінке місто. Хустський замок був головним укріпленням не лише Хуста, але й цілого регіону.

1594 року його не змогла захопити 80-тисячна орда, встояв він і під час численних турецьких навал XVII століття. Трагічна випадковість перетворила замок на руїни: 1766 року під час грози в пороховий склад влучила блискавка. Замок настільки сильно постраждав від вибуху, що влада вирішила його не відновлювати.