Золочівський замок — оригінальна історико-архітектурна пам’ятка, що має декілька особливостей, унікальних для замків України. Серед них — система земляних бастіонів голландського типу, що дивом збереглася до наших днів, з равеліном, єдиний у своєму роді Китайський палац і каналізаційна система — розкіш, якою в епоху ренесансу могли похвалитися небагато замків. Першу письмову згадку про Золочівський замок датовано 1532 роком, але споруди, що збереглися до наших днів, почали зводити лише століття по тому, з 1634 року, коли власником Золочева став краківський каштелян Якуб Собеський — польський сановник високого чину.

При ньому побудували двоповерховий палац, захищений з усіх боків високими і широкими земляними валами, укріпленими підпірними кам’яними стінами. По кутах валів виступають п’ятикутні бастіони, над якими височіють вартові вежі з ініціалами Якуба Собеського.

В епоху становлення артилерії; саме така фортифікація була найбільш ефективною, оскільки гарматні і ядра, занурюючись у ґрунт, не заподіювали замку шкоди, а на широких валах можна було вільно розмістити і пересувати велику кількість гармат, обстрілюючи з них супротивника. Якщо ж нападникам вдавалося підступити до валів впритул і атакувати їх, військо можна було влучно обстрілювати з кутових бастіонів.

Браму замку в надбрамній вежі й перекинутий через рів підйомний міст захищав равелін — невисокий земляний бастіон, з якого було зручно обстрілювати ворога зблизька. Якщо ж супротивник захоплював равелін, це не давало йому переваги, оскільки через невелику висоту його можна було легко обстрілювати з найближчих бастіонів. Будівництво Золочівського замку продовжив син Якуба — польський король Ян III Собеський.

При ньому замок здобув статус королівської резиденції. Проводячи життя у військових походах і державних справах, Ян Собеський не часто зупинявся в Золочеві.

Зате Золочівський замок уподобала дружина короля, красуня Марія Казимира, яка нерідко шанувала його своєю присутністю. Історія кохання короля Яна Собеського і Марії Казимири була однією з найромантичніших любовних історій монарших пар Європи.

Француженка незнатного роду, Марія Казимира Луїза де Гранж д’Арк’єн ще дівчинкою прибула з Парижа у Варшаву в почті Марії Луїзи Неверської — нареченої польського короля Владислава IV. Звичайно, тоді ніхто й уявити не міг, що одного дня француженка-фрейліна і сама зійде на польський трон! Незабаром дівчина познайомилася з молодим шляхтичем Яном Собеським, і зустріч справила враження на них обох.

Але в ті часи придворні шлюби рідко укладали за покликом серця, і незабаром 16-річну красуню Марію Казимиру видали заміж за знатного воєводу Яна Замойського, хороброго воїна, але розпусного п’яницю й ласолюба. Закохані не змирилися з долею і використовували будь-яку можливість, щоб побути разом, потай від усіх. І через сім років, відразу після смерті Замойського, вони змогли нарешті з’єднатися.

При польському дворі Марія Казимира не гаяла часу, а ще за життя Замойського зуміла встановити зв’язки, які істотно допомогли її коханому Яну Собеському зійти на польський престол. Ставши королем, Ян III часто вирушав у військові походи, звідки писав своїй королеві, яку ласкаво називав Марисенькою, зворушливі листи, на які отримував не менш чуттєві відповіді.

До наших днів збереглося понад 3000 їхніх листів одне одному. Поки чоловік був відсутній, Марія Казимира купалася в розкоші, за що заслужила нарікання державних вельмож.

Утім, вони використовували будь-який привід, щоб висловити невдоволення королевою, оскільки розуміли, наскільки великий її вплив на короля: «Марися керує Яном, а вже потім Ян керує Польщею», — шепотілися при дворі. Від світських пересудів Марія Казимира рятувалася в Золочеві, де все було влаштовано для її комфорту.

Головне ж нововведення, що з’явилося в Золочівському палаці спеціально для Марії Казимири, це Китайський палац — ефектна й витончена споруда, в архітектурі й оздобленні якої відбилися європейські уявлення того часу про далекий і таємничий Схід. Орієнтальна специфіка палацу зумовила і його сучасне призначення: тут розміщено експозиції золочівського музею, присвячені історії східних мистецтв. У залах великого палацу теж є на що подивитися: тут зібрано старовинні меблі, картини, скульптури.

Крім того, збереглися елементи оригінального оздоблення палацових залів. Після смерті Яна Собеського Марія Казимира залишила Польщу, провівши залишок життя за кордоном. Наступних власників Золочівський замок не цікавив, і тому прекрасний палацовий комплекс поступово занепадав.

1840 року замок перейшов у власність держави і в ньому розмістили військові казарми, а потім в’язницю. З 1939 року, після входження західноукраїнських земель до складу СРСР, Золочівський замок перетворили на в’язницю НКВС, де було страчено безліч політв’язнів-українців. У роки Другої світової війни на зміну НКВС прийшло гестапо.

Після війни в колишніх королівських апартаментах діяло ПТУ, і лише 1986 року цю видатну пам’ятку історії та архітектури було відреставровано і перетворено на музей.