Закарпатські майстри надають великого значення високій якості оздоблювальних робіт, від яких залежить довговічність будівлі та її привабливість. Для оздоблення зовнішніх стін застосовують різні штукатурні розчини З використанням у кожному конкретному випадку сполучень глини, піску, вапна, цементу.

Особливу увагу приділяють штукатуренню саманних стін з тим, щоб захистити їх від вологи.

Досить часто верхній шар штукатурки роблять, що надає поверхні стіни приємної рельєфної фактури.

Розчин верхнього шару штукатурки підфарбовують природними фарбами, що не вицвітають (кольоровий цемент, порох залізної руди тощо).

Нові житла Радянського Закарпаття прості за своїми архітектурними формами.

Художня виразність їх досягається співвідношенням об’ємів всього будинку, засклених веранд, мансард з їх балконами, формою даху, розміщенням широких вікон та застосуванням кольору.

Кожна архітектурна деталь має функціональне призначення й разом з тим надає естетичної виразності будинку; кольорові співвідношення підібрані з великим смаком.

Приємному вигляду житла сприяє високий рівень благоустрою садиб.

Досить вдало підібрані зелені насадження, особливо виткі рослини при верандах будинків, добре вимощені доріжки, акуратні огорожі.

Недарма сільських будівельників Закарпаття запрошують в інші області для обміну досвідом.

Важливим зрушенням в архітектурі сучасного села стала комплексна серія проектів громадських споруд для експериментально-показових сіл, розроблена в 1965 році київськими проектними і науково-дослідними інститутами як доповнення до діючих типових проектів.

До складу її включені учбово-виховні заклади, торгові, громадського харчування та комунально-побутового обслуговування, культурно-освітні, спортивні, лікувально-оздоровчі та адміністративні споруди.

Номенклатура розроблених проектів достатня для забезпечення різноманітної і поряд з тим комплексної забудови не тільки експериментально-показових, але й більшості перспективних сіл України, для проведення дослідів в галузі будівництва і експлуатації різних типів громадських споруд.

Архітектори республіки створили нові типи дитячих садків-ясел, де враховано сезонність сільськогосподарського виробництва, кооперованих будівель дитсадка-ясел з початковою школою; комплексу сільської середньої школи.

Архітектурно-конструктивне рішення, основане на компоновці однотипових об’емно-просторових блоків з різнобічним функціональним призначенням приміщень, дозволяє здавати будівлі в експлуатацію окремими блоками; зводити їх в особливих умовах (просадочність, гірничі виробки, сейсмічність) без додаткових затрат на конструктивні заходи.

Розповсюджуються сільські клуби, будинки культури, літні кіноплощадки.

Вартий уваги споруджений у Ксаверівці Будинок культури 3 універсальним залом на 500 місць.

Передбачено збільшення місткості залу за рахунок трансформації вестибюля.

Створені в останні роки типові проекти клубів, побудовані на єдиній конструктивній сітці з прольотами залів 9, 12, 15, 18 метрів.

Асиметричність планів створює передумови об’ємно-просторових композицій, пов’язаних з навколишньою природою і забудовою.

Архітектурна виразність споруд, доповнена засобами монументально-декоративного мистецтва (кольорова кераміка, розпис, скульптура), дозволяє глибше розкрити ідейно-художній зміст образу сучасного клубу.

Вдалим прикладом будови цього типу є клуб з залом для глядачів на 500 місць і спортивним залом в селі Тиньках Черкаської області (автори проекту — архітектори Г. В. Занькович, В. Г. Кацин, Л. Е. Олов’яні-ков, З — С. Чечік, інженер О. М. Судаков та інші).

В сільській забудові обов’язковими стали також заклади торгівлі, громадського харчування, комунально-побутового обслуговування.

До останнього часу їх споруджували за типовими проектами, розробленими державними і відомчими проектними інститутами.

Зведені в різний час, невеликі за своїми об’ємами, здебільшого неекономічні і не поєднані єдиним архітектурним задумом, вони не прикрашали, а нерідко погіршували сільську забудову.