Основне приміщення клубу — великий зал для глядачів — вирішено парадно. Автори проекту збільшили зорову висоту залу за допомогою плафону, розпис якого нагадує бездонне блакитне небо з легкими хмаринками.

По контуру плафону яскраво освітлені сонцем багатофігурні композиції на теми з життя моряків.

Проте масштаб фігур по відношенню до площини плафону і об’єму землі виявився великим, а живопис на стелі дисонує з загальною кольоровою гамою залу.

Фасад будинку відновлений і має первісний вигляд.

Різниця лише в тому, що звичайна вапняна штукатурка замінена теразитовою.

Хороше враження складає клуб ГТПО у Лисичанську (архітектори В. П. Фадеїчев, Б. В. Дзбановський, Є. Л. Іванов).

Споруда має чітку об’ємно-просторову композицію, вдало розташована в плані міста і добре сприймається в натурі.

Вона відзначається простим і чітким архітектурним об’ємом, що базується на класичних принципах, доцільною скаредністю пластичних прийомів, старанною прорисовкою деталей, а також відмінною якістю будівельних робіт.

В інтер’єрі приміщень завдяки художній трактовці плафонів, освітлювальної арматури, якісному виконанню всіх оздоблювальних робіт розкривається творчий задум архітекторів.

Дещо порушують гармонійність не масштабність капітелей гранованих колон головного фасаду, балконів на ризалітах та деяка подрібненість і сухість деталей канельованих пілястр, фільонок.

Але в цілому клуб є безперечним архітектурно-художнім досягненням, свідченням зростаючої майстерності радянських зодчих.

Одним з кращих будинків культурно-освітнього призначення є споруджений у 1954 році За проектом архітектора Соколова двоповерховий з залом на 780 місць Палац культури Дарницького вагоноремонтного заводу в Києві.

Це композиційно стрункий і водночас монументальний архітектурний об’єм, що розмістився на основній магістралі і є провідною спорудою в забудові центральної частини селища.

Беручи за основу класичний прийом загальної композиції, автор виявив майстерність і наполегливість у створенні сучасної архітектурної споруди.

Внутрішнє просторове рішення органічно пов’язане з зовнішнім виглядом Палацу культури, в якому відбились простота і лаконізм архітектурно-художньої палітри.

Про це свідчить двоколонний портик З похилим незначним фронтоном, що після творчої переробки перетворився у своєрідний виразний елемент композиції головного фасаду.

Кремуватий колір керамічних плиток, що так вдало застосовані для облицювання будинку, в поєднанні з теплими сірими тонами карнизу і виразним цоколем, надають певного художнього значення об’ємно-просторовій композиції всієї споруди.

До кращих архітектурних творів того часу можна віднести і будинок готелю «Жовтень», зведений за проектом архітектора Й. Ю. Каракіса у 1947-1951 роки в Луганську.

Великого містобудівного значення надавали також житловому будівництву.

Вдалим прикладом розв’язання містобудівних завдань є жилий будинок на 120 квартир по вулиці Сировця в Дніпродзержинську.

Архітектурно-просторова композиція споруди сприяє організації центральної площі і створенню ансамблю.

Проте пілони баштової частини дещо відірвані від основного об’єму, а важкі пілони трьох нижніх поверхів і дрібні спарені пілястри верхнього нелогічно об’єднані фронтоном у центральній частині.

Багато жилих будинків, які приваблюють простотою архітектурних рішень, свідчать про творчі успіхи й харківських архітекторів того часу.

Заслуговує уваги будинок на Сумській вулиці.

В рішенні фасаду архітектор В. П. Костенко вміло знайшов масштаб і передав своєрідний національний колорит.

Розташований на цій же вулиці проти парку імені 0. М. Горького п’ятиповерховий жилий будинок (архітектор В. С. Павленко) вирішений у легких архітектурних формах, лоджії й балкони, оздоблені українським орнаментом, надають йому пластичності.

Будинок має досить виразний силует.

Простим архітектурним рішенням і одноразово якоюсь особливою святковістю відзначається жилий будинок по вулиці Г. К. Орджонікідзе в Києві.

Надаючи великої уваги Зовнішньому виглядові споруди, архітектор Д. С. Богуславський не зміг усунути хиби в планіровці квартир — більшість з них мають прохідні кімнати.

Цей недолік в деякій мірі пояснюється тим, що розробка проекту і зведення будинку починалось напередодні війни.

Дуже красивий вигляд має жилий будинок по вулиці 0. М. Горького в Києві (автори — архітектори С. Б. Шпільт і Б. С. Левенберг).

Архітектори і будівельники багато попрацювали над створенням цього будинку.

Чудова стінова облицювальна цегла світлого тону, вдале розташування еркерів, багатий увінчуючи карниз створюють сприятливе враження про художню якість споруди.

З точки зору розвитку масового застосування в житлово-цивільному будівництві споруд заводського виготовлення цікавим є каркасно-панельний жилий будинок у Києві на Червоноармійській вулиці (архітектори В. Д. Єлізаров, В. І. Конопацький, М. П. Епіфанович, інженери 0. П. Величкін, В. А. Коз-лов і С. Ф. Нечаєв).

При будівництві широко застосовані нові індустріальні конструкції і матеріали.