Особливо великий обсяг будівництва зосереджується в промисловому Дарницькому районі. З 1958 року Дарниця забудовується п’ятиповерховими жилими спорудами.

Певним етаном у розвитку Києва було створення Русанівського жилого масиву, яким ознаменувався перехід до масового спорудження 9-, 16-поверхових жилих будинків.

Масив виростає на майданчику з намитим грунтом безпосередньо біля Дніпра.

Видовжені, стрункі за пропорціями й членуванням великі споруди знаменували дальше укрупнення масштабу забудови Києва.

Ще вище піднімуться будинки на масиві Березняки, що закладається поряд з Русанівським.

Життєрадісні, світлі багатоповерхові житла з’явились на ряді магістралей столиці: вулицях Червоноармійській, М. В. Фрунзе та на бульварі Лесі Українки.

Зведення будинків підвищеної етажності збагатило композицію й силует нових районів і дало можливість більш ефективно здійснювати реконструкцію старих районів Києва.

У Дарниці проводиться забудова експериментально-показового жилого району, якій передував республіканський конкурс.

На між-магістральній території площею 100 гектарів організовано три мікрорайони з загальною кількістю населення ЗО тисяч чоловік.

Кожен мікрорайон складається з окремих жилих груп.

Прогресивні прийоми планіровки цього району, перевірка в експлуатації нових типів жилих і громадських будинків сприятимуть підвищенню якісного рівня індустріальної забудови нових жилих районів.

Велике значення для поліпшення планіровочної організації столиці мало спорудження метрополітену і створення ряду нових магістралей, які докорінно покращили зв’язок між різними частинами міста.

Одночасно були побудовані обвідні магістралі на околицях Києва і ряд пересічень у різних рівнях на бульварі Шевченка і Брест-Литовському проспекті, здійснено підземні переходи на Хрещатику й Ленінградській площі.

Спорудження готелів «Москва», «Дніпро», ресторану «Метро» і двох великих жилих будинків на розі Хрещатика і бульвару Т. Г. Шевченка оживило забудову центральної магістралі столиці.

В ці роки формуються складні транспортні й архітектурні вузли Києва — площі Ленінградська й Перемоги.

Тепер древній Київ — на порозі нового етапу свого розвитку.

Інститутом «Київпроект» розроблено генеральний план планіровки Києва, розрахований до 2000 року (автори проекту архітектори Б. І. Приймак, Г. М. Слуцький, економіст С. П. Бронштейн та інші).

В роки семирічки зростають великі індустріальні центри республіки.

Найбільш значні роботи здійснені в Донецьку, що виріс на основі багатьох невеликих у минулому селищ.

Архітектура міста позначена разючими змінами.

Збудовано великі жилі масиви — Калиніковський, Будьонівський, селище шахти імені Абакумова та ряд інших.

Роботи здійснено по реконструкції центральної частини міста.

На місці ветхої одноповерхової забудови створено адміністративну і театральну площі.

Крім численних нових жилих споруд, в центрі виросли: новий Будинок Рад, театр, готель «Україна», критий ринок.

Докорінно Змінився вигляд вулиць Артема, Університетської, Т. Г. Шевченка, М. В. Щорса, Рози Люксембург, бульвару 0. С. Пушкіна.

Широкі бульвари, сади, сквери, водоймища, малі архітектурні форми прикрасили столицю вугільного Донбасу.

Поряд з Донецьком проводиться інтенсивна забудова Макіївки, Горлівки, Жданова, Комунарська, Краматорська.

Хороше враження справляє цілісність забудови, високий рівень благоустрою й озеленення міста хіміків Сєвєродонецька, в якому наочно розкривається значення гармонійного рішення багатогранних проблем містобудівництва.