Володимирський собор
Останні публікації

Архітектура Палацу

Архітектура ПалацуАрхітектура Палацу дещо спрощена, форми будинку природно випливають з його планіровочної організації і просторових рішень. Особливо треба відмітити високу якість будівельних робіт і продумане використання усіх деталей.

Архітектура Палацу поєднана з творами художників і скульпторів, які з самого початку проектування працювали разом з архітекторами.

Скульптори В. З — Бородай та В. Е. Селібер майстерно виконали барельєф В. І. Леніна, художники А. Ф. Рибачук і В. В. Мельниченко з великим творчим натхненням працювали над мозаїчними панно.

Нова за змістом архітектура, хороший благоустрій території, зелене оточення, що неначе входить у середину приміщень через прозорі стіни і широкі вікна, неозорі задніпровські далі, панорама міста-героя залишають у відвідувачів почуття гордості за свою Батьківщину, за могутній талант сучасників.

Палац по праву можна віднести до кращих вітчизняних будов.

Великим подарунком піонерам було спорудження в 1961 році піонерського табору імені П. Тольятті на сонячному березі Чорного моря.

А через два роки в «Артеці» виріс комплекс табору «Прибережний».

Легкі, колоритні, сучасні споруди з залізобетону й скла доповнили пейзаж узбережжя Криму і стали справжніми осередками щасливого відпочинку піонерів усіх республік.

Останнє десятиріччя позначилось розвитком будівництва лікувально-оздоровчих закладів.

В ці роки споруджено великі, павільйонного типу лікарні на масиві Відрадному і в Пущі-Водиці в Києві.

Комплекси цих лікарень вирішені як крупні ансамблі, підпорядковані загальному архітектурному задуму.

Особливо поширилось будівництво баз масового літнього відпочинку трудящих.

У найбільш мальовничих місцях України, на берегах Дніпра, в Закарпатті, в районі Одеси і на Південному узбережжі Криму збудовано в короткий строк значні комплекси споруд для відпочинку.

Виросли літнє курортне містечко на 1000 місць поблизу Севастополя, пансіонат на 500 місць на Чорторої поблизу Києва і численні автопансіонати.

Одним з найбільш значних комплексів відпочинку е містечко відпочинку «Донецьке» у Масандрівському парку в Ялті та санаторій «Фрунзенське» в Алуніті.

Нові санаторні корпуси й готелі для літнього відпочинку споруджено у Місхорі, Алуніті, Ялті й Закарпатті.

Ці будови, відповідно до їх призначення, мають легку, надзвичайно пластичну архітектуру.

Глибокі лоджії, балкони, навіси сприяють створенню тіні й затишку, необхідних для відпочинку влітку.

Масовість спорудження, однотиповість і простота планіровочної організації спальних корпусів пансіонатів, готелів зумовили велику ефективність зведення їх індустріальними методами з крупних збірних елементів.

В останні роки в містах і селищах республіки було споруджено багато театрів, кінотеатрів, клубів, палаців культури, телевізійних студій та інших закладів культурно-побутового призначення.

Закінчувалось розпочате до 1954 року будівництво театрів у Чернігові, Полтаві, Ровно, Жданові, Херсоні, Тернополі.

Новими, сучасними формами збагачена архітектура театрів у Черкасах і Житомирі.

З 1957 року в країні поширюється будівництво кінотеатрів за новими типовими проектами.

Протягом останніх десяти років збудовано близько ста широкоекранних кінотеатрів.

Особливо часто застосовується проект кінотеатру на 800 глядачів (автори — архітектори Бродський і Е. М. Ландау).

За цим проектом збудовані кінотеатри у Києві («Ленінград», «Супутник», імені Довженка), Дніпропетровську («Супутник»), Кривому Розі та в інших містах.

Архітектори, застосовуючи один і той же проект, творчо підійшли до його здійснення.

Відповідно до місцевих умов, вимог ансамблевої забудови, назви кінотеатру змінювалась його зовнішня характеристика, інтер’єр. Значну роль у цьому відіграло застосування різних облицювальних матеріалів і творча співдружність архітекторів та художників.

Досить оригінально оформлено кінотеатр «Супутник» у Дніпропетровську.

Глухий торець споруди прикрашає панно, присвячене завоюванню радянськими людьми космічного простору.

Крупний масштаб панно робить його значним не лише для кінотеатру, а й для всього ансамблю забудови.

Останнім часом в різних країнах світу виникають універсальні концертні зали, що показали високу економічність завдяки великій місткості і відносно малому обсягу допоміжних приміщень.

Одним з вдалих прикладів споруд такого типу е кіноконцертний зал «Україна» у парку імені Т. Г. Шевченка в Харкові (автори — архітектори В. С. Васильєв, Ю. 0. Плаксієв, В. 0. Реусов, інженер Л. Б. Фридган).

Споруда складається з залу на 2100 місць і одноповерхового об’єму з боку сцени, у якому розміщені допоміжні кімнати.

Зал має оригінальну просторову форму, яка в плані близька до оптимального розміщення місць для глядачів.

Разом з цим така форма споруди дозволила авторам ефективно використати залізобетонне квантове сідлоподібної форми перекриття залу.

Напружена динамічна крива могутньої похилої залізобетонної арки, що підтримує перекриття, виразно контрастує з ажурною поверхнею скляної стіни.

Яскраве панно, розміщене на стіні вхідної частини, доречно доповнює архітектуру.

На жаль, бокові фасади позбавлені такої виразності.

Та все ж кіноконцертний зал «Україна» належить до найбільш оригінальних споруд останніх років.

Комментарии запрещены.