Володимирський собор
Останні публікації

Здійснення комплексної забудови Ксаверівки

Здійснення комплексної забудови КсаверівкиЗдійснення комплексної забудови Ксаверівки, центру Моринців, Мар’янівни та багатьох інших сіл, а також проектування і будівництво 16 експериментальних колгоспних і радгоспних господарств є новим етапом у розвитку архітектури села, його докорінній перебудові, що має принципове значення в усуненні тих істотних відмінностей в умовах життя, культурі й побуті, які ще залишились між містом і селом. У формуванні архітектури колгоспного села велике значення має чуйне врахування прогресивних рис самодіяльного будівництва колгоспників, творчість яких є невичерпним джерелом розуму народного, уміння художньо усвідомлювати суспільні явища.

Особливо це стосується художньо-декоративних прийомів оздоблення житла.

В цьому відношенні виділяється високим рівнем і смаком житлове будівництво на Закарпатті.

Багатий, плідний досвід радянської архітектури показав, що індустріалізація і раціональна типізація не звужують національного в архітектурі, а підносять його на вищий рівень відповідно до нових вимог не лише технічного прогресу, але й самого мистецтва.

І якщо йде мова про творчу особистість, щоб кожне місто й село мало свій, тільки йому властивий вигляд, свої особливості, то цього можна досягти також і при умові широкого використання прогресивних традицій національного мистецтва.

В нашій країні приділяється велика увага вивченню, охороні й пропаганді пам’яток вітчизняної культури — свідків національної величі народу,- які допомагають архітекторам глибше зрозуміти значення прогресивних традицій, стати справжніми новаторами в своїй творчій діяльності.

Яскравим проявом безустанного піклування Партії та Уряду про збереження багатства національних культур народів СРСР є створення в союзних республіках добровільних товариств по охороні історичних і культурних пам’яток.

Це сприяє широкій пропаганді витворів народного генія, служить справі патріотичного й естетичного виховання підростаючого покоління, розвитку національних культур.

Відшукувати крупинки національної своєрідності в загальному потоці архітектурного розвитку і визначати їх якісний і кількісний склад — завдання значно складніше, ніж це здається на перший погляд.

Тут все залежить від таланту, від органічної потреби творити відповідно до вимог епохи, від уміння аналізувати і усвідомлювати минуле, вбирати в себе все, що дає життя, передбачати майбутнє.

Національна своєрідність архітектури важлива для нас і тому, що вона служить інтересам радянської людини, її естетичним уявленням про художні якості сучасної архітектури, допомагає цементувати нерозривну дружбу народів СРСР.

Ідеологи філософії та естетики космополітизму і абстракціонізму демагогічно твердять, що національна форма перешкоджає розвитку світового мистецтва і, зокрема, формуванню єдиного світового стилю архітектури.

Але всім зрозуміло, що ні про яку стильову єдність не може бути й мови при такому суперечливому розвитку капіталістичної архітектури, при розкладі буржуазного мистецтва, повному його відриві від національного грунту.

XXIII з’їзд КПРС високо підніс значення радянської науки, яка виходить на передній край боротьби за технічний прогрес.

За сучасних умов розвиток архітектури неможливий без проникнення у суть наукових досягнень.

Перед архітектурною наукою стоїть завдання розробки багатьох теоретичних проблемних питань наукових основ районної планіровки, планіровочної структури міста, принципів формування жилих районів і мікрорайонів, систем їх обслуговування.

Як відомо, зараз в архітектурній практиці мікрорайон стає такою ж непорушною категорією, якою в свій час був квартал.

Але ми ще не маємо наукового обґрунтування методики створення мікрорайону для різних типів населених місць.

В першу чергу повинні бути всебічно враховані соціальні вимоги, особливості професійного укладу життя основної маси населення, кліматичні, локальні умови ландшафту тощо.

Досягнення сучасної техніки та інженерної науки вимагають перегляду теорії композиції З урахуванням появи нових матеріалів, їх пластичних властивостей, особливостей прогресивних конструкцій, яких не знали архітектурні системи минулого.

Закономірності пропорційної будови, масштабу, монументальності, ритму, закони контрасту та схожості входять в арсенал сучасного зодчества у якісно новому плані.

Вони повинні бути усвідомлені архітекторами, у світлі соціальних ідеалів та сучасних індустріальних методів будівництва, стосовно не тільки до окремої будівлі, але й до зведення складних великих архітектурних комплексів.

Тут особлива роль належить науці, сучасній теорії радянської архітектури, що має на основі глибокого узагальнення накреслити нові шляхи дальшого розвитку архітектури.

Комментарии запрещены.