Великі містобудівні роботи здійснювались в усіх великих промислових центрах республіки. Такі ж перетворення відбувались і в інших містах соціалістичного Донбасу — Краматорську, Горлівці, Комунарську.

Саме в цей час розроблено основи планіровки жилих кварталів, що враховували вигоди для населення й формування вулиць.

Квартали забудовувались головним чином периметрально, однак з розривами між будинками.

А це давало можливість відкрити квартали в бік вулиць, покращити їх провітрювання й інсоляцію.

Естетична виразність забудови досягалася різними містобудівними прийомами.

У кварталі, як правило, був один або декілька просторих дворів, в яких відводилася територія під зелені насадження, дитячі садки та ясла, майданчики для спорту й відпочинку.

Будинки завдовжки в цілий квартал поділялися курдонерами, в яких створювались газони, квітники, насаджувались дерева.

Наріжні частини кварталів часто зрізали, щоб створити якомога більший простір і полегшити водіям транспорту огляд перехресть вулиць.

Квартали найчастіше забудовували симетрично, підкреслюючи їх середину курдонерами, проїздами або більш високими частинами будинків.

По зовнішньому контуру і всередині кварталів передбачалося озеленення.

Постійне піклування про покращання життя населення міст виявилося також у створенні нових міських парків, скверів, зелених зон між й промисловою територіями.

В Донецьку, наприклад, у 30-і роки було закладено Парк культури й відпочинку імені О. С. Щербакова.

Впорядковані тінисті алеї, зелені масиви чергуються з килимами газонів, квітників.

Головна алея прикрашена скульптурними групами й малими архітектурними формами.

На території парку створено атракціони, павільйони і майданчики для ігор.

До парку прилягає стадіон «Шахтар», збудований у післявоєнні роки, споруди якого органічно ввійшли до паркового комплексу.

Великий ставок відокремлює парк від центральної частини міста, сполучення з якою здійснюється по пішохідному мосту.

У центрі Дніпропетровська в той же час створено Парк культури й відпочинку імені В. П. Чкалова.

В мальовничий комплекс з ставками, багатолітніми деревами, квітами чудово вписані архітектурні об’єкти.

Особливо екзотичним здається розміщений на острові серед ставка ресторан, від якого веде на берег ажурний місток.

До послуг малюків — дитяча залізниця з вокзалом та іншими спорудами.

У процесі будівництва парків виробились загальні планіровочні прийоми: територія парку розподілялась на зони різного призначення, підкреслювалась парадна частина, куточки тихого відпочинку, місце для атракціонів тощо.

Завдяки функціональним та художнім якостям парки стали улюбленими місцями відпочинку трудящих.

У 30-і роки, після завершення колективізації сільського господарства країни, зодчі перейшли до проектування забудови та реконструкції сіл. В північних областях Української РСР було розгорнуто роботу по зселенню хуторів та будівництву в зв’язку з цим нових сіл. З 1934 по 1941 рік й архітектурні майстерні розробили проекти та науково обґрунтували принципи і прийоми реконструкції старих і забудови нових сіл. Перш за все було встановлено зонування території села — виділення його адміністративно-культурного центра з площею, сельбищної території й ділянки господарського двору колгоспу.

Обов’язковою умовою було винесення за межі села всіх тваринницьких і складських будівель та групування їх на спільній ділянці, що віддалена від сельбищної території не менше ніж на 100 метрів та зручно розміщена відносно польових угідь і випасів.

Це потрібно було для поліпшення санітарно-гігієнічних та протипожежних умов села, а також для створення зручностей для обслуговування колгоспного господарства.