Планіровка одного з крупніших в СРСР вокзалів позначена застосуванням вперше у вітчизняній практиці чіткої організації руху пасажиропотоків у двох рівнях — відправлення по критих переходах над коліями і прибуття — в підземних тонелях. Такий прийом логічно виходив із розташування пасажирських залів на другому поверсі ізольовано від шуму операційних багажних залів та вестибюля відправлення.

Добре розв’язане складне завдання організації вантажних операцій і послідовність в обслуговуванні пасажирів.

Інтер’єри основних приміщень вокзалу, до його відбудови в повоєнні роки, були пов’язані з екстер’єром, просторовою композицією і конструктивною схемою цієї великої споруди, де широко використані прогресивні на той час конструкції і будівельні матеріали.

Приємно спокійний, урівноважений силует головного фасаду, центром композиції якого є крупний об’єм вестибюля відправлення.

Своєрідна за призначенням і характером архітектура Харківського поштамту, збудованого в 1930 році за конкурсним проектом архітектора А. Г. Мордвінова.

Містобудівно Значення споруди полягає в тій важливій ролі, яку вона відіграє в ансамблі забудови Привокзальної площі.

Планіровочна структура будинку відповідає вимогам складного технологічного процесу, повній механізації поштово-телеграфних операцій і забезпечує найдоцільніше функціонування робочого апарату.

Крім великих операційних залів обслуговування відвідувачів і численних приміщень, для робітників і службовців поштамту передбачені: їдальня, зал глядачів з кіно устаткуванням, кімнати відпочинку тощо.

В композиції зовнішніх форм поштамту привертає увагу контраст протягнених об’ємів з горизонтальним поділом на рівні віконних отворів та башто подібного об’єму суцільноза-скленої сходової клітки.

До позитивних прикладів архітектури споруд цієї категорії можна віднести будинки поштамту в Донецьку, АТС в Харкові.

Всі вони відзначаються зручною планіровкою, новими архітектурними формами.

Період 1917-1932 років був першим і дуже важливим етапом становлення і дальшого розвитку радянської архітектури, тісно пов’язаної з життям свого часу.

Радянські архітектори виявили сміливі, новаторські пошуки в розв’язанні головних проблем розселення, перебудови побуту та створенні нових видів споруд, породжених соціалістичним укладом.

Основою радянської архітектури стає демократичність, масовий характер будівництва.

Постанови Партії та Уряду з питань містобудування, масового житлового, культурно-побутового і промислового будівництва скеровували ідейно-творче зростання радянських архітекторів, яке проходило в напруженій боротьбі проти впливу шкідливих течій, у пошуках реалістичної спрямованості мистецтва епохи соціалізму.

В цьому процесі нагромаджувався досвід соціалістичного будівництва, виховувалися перші національні кадри радянських архітекторів.