Володимирський собор
Останні публікації

Підгорецький замок

Підгорецький замокПідгорецький замок, ефектний та імпозантний, справедливо вважають одним з найкрасивіших в Україні, його називають «українським Версалем». Уже декілька років у замку проводиться реставрація, після завершення якої тут планується відкрити філію Львівської галереї мистецтв. Замок розташований на краю плато одного з відрогів Подільського узвишшя, яке положисто спускається від замку до широкої долини. Звідси розлігся чудовий краєвид: долину видно на багато кілометрів.

Історія нинішнього замку починає відлік з 1633 року, коли власником Підгірців став коронний гетьман Станіслав Конєцпольський — один з найвидатніщих полководців свого часу. Укріплений палац у Підгірцях зводили (імовірно, на фундаментах замку Підгорецьких) у 1635 — 1640 роках.

Проект палацу приписують італійському архітекторові Андреа дель і Аква, а фортифікаційні споруди — знаменитому військовому інженерові Гійому де Боплану. У плані замок є квадратом зі сторонами завдовжки близько 75 метрів.

Квадрат утворюють куртини з казематами, по кутах їх зміцнюють бастіони, які в мирний час слугували також терасами для прогулянок. Усередині поміщався закритий двір з колодязем. Замок оточував рів, через який до брами перекидали підйомний міст.

Ворота палацу є аркою, виконаною в товщі куртини й розкішно декорованою з обох боків. Палац зведений на лінії північної куртини.

Спочатку він був двоповерховим, причому палацові покої розміщувалися тільки на другому поверсі, а перший займали службові приміщення. Обабіч палацу височіють триповерхові квадратні вежі, вкриті високими дахами зі шпилями.

Ще одна вежа розташовувалася точно по центру будівлі, над входом. За палацом був розкішний італійський парк, влаштований на трьох терасах. Проект парку розробив спеціально запрошений італійський майстер, парк вражав сучасників гармонією рельєфу місцевості, рослинності, архітектури і скульптурних прикрас.

Підгорецький замок двічі атакували козаки — в 1648 і 1651 роках. 1656 року Олександр Конєцпольський відремонтував замок, а 1659 — у 30-річному віці тут помер. До 1682 року Підгірцями володів його син Станіслав.

Помираючи бездітним, Станіслав Конєцпольський передав свої володіння королю Яну III Собеському. Король із родиною і численним почтом зупинявся в Підгорецькому замку 1687 року.

Після смерті короля замок у Підгірцях, як і Олесько, успадкував його син Костянтин Владислав. На початку Північної війни (1701 рік) замок відвідав імператор Петро І. Російський цар захоплювався красою замку і вивіз звідси до Петербурга дві паркові скульптури — бюсти Яна III Собеського і його дружини Марії Казимири. Зараз вони стоять в парку Петергофа.

1728 року, після смерті батька, Підгорецький замок успадкував Вацлав Петро Ржевуський, коронний гетьман і краківський каштелян. Він зробив Підгірці не лише своєю головною резиденцією, але і найрозкішнішим палацовим комплексом на західноукраїнських землях. При ньому надбудували третій поверх, що зрівняв будівлю з центральною вежею.

Вацлав Петро заново декорував зали палацу, створивши в кожній особливий дизайн й неповторну атмосферу. Перед брамою палацу засипали рів і влаштували французький парк, центральною віссю якого стала липова алея, що веде до брами.

На іншому кінці алеї 1788 року звели костел Вознесіння Святого Йосипа за зразком італійської Базиліки ді Суперджі в Турині. Наступний власник Підгорецького замку, Вацлав Ржевуський, перевершив в ексцентричності своїх предків.

Захопившись культурою Сходу, він прожив декілька років в арабських країнах, удостоївшись там титулу еміра Таджель-Фахр, що означає «Увінчаний славою». При своєму дворі Ржевуський організував козацький кіш з 220 козаків, які називали його отаманом Ревухою. 1831 року, підчас польського повстання, Вацлав Ржевуський безслідно зник, що породило безліч легенд про його подальшу долю.

З 1867 року в замку почалася масштабна реставрація, після якої в Підгорецькому палаці було відкрито музей, який відвідали десятки тисяч людей з безлічі країн. Музей проіснував до 1939 року, коли з приходом радянської влади палац відібрали у його власників. Після Другої світової війни в палаці влаштували туберкульозний санаторій, діяльність якого завдала величезної шкоди архітектурній пам’ятці.

З 1998 року почалася реставрація палацу, після якої планується розмістити в ньому музей і повернути в Підгірці всі збережені експонати.

Комментарии запрещены.