Висока майстерність архітектурно-художнього вирішення будинку надає право віднести його до найбільш визначних творів радянської архітектури. Не менш відомий у нашій країні будинок Ради Міністрів УРСР, споруджений у 1935- 1937 роках за проектом архітекторів І. О. Фоміна і П. В. Абросімова.
Будинок займає наріжну ділянку між вулицями Кірова й Садовою і звернений головним фасадом до дніпровських парків.
Для того, щоб створити перед головним фасадом майданчик, автори надали центральній частині будинку парадної вигнутої форми.
Бокові частини фасаду, прикрашені іонійськими портиками, закріплюють будинок по красній лінії вулиці.
Вісь симетрії головного фасаду акцентована парадним порталом центрального входу з полірованих профільованих блоків з чорного лабрадору.
Цокольна частина будинку облицьована великими блоками грубо обтесаного граніту.
Центральна ввігнута частина фасаду розчленована тричвертними колонами коринфського ордера, що мають висоту на сім поверхів.
Враховуючи грандіозність ордера, автори відступили від канонічності форм в його пропорціях та оригінально вирішили вінчання.
Вони відмовились від звичайних елементів ордера, замінили антаблемент цілим поверхом.
Замість карниза, який в канонічних пропорціях був би надзвичайно високим, створили парапет, що навантажує колони.
Виключна монументальність споруди досягнута не лише композицією її величних об’ємів, а також укрупненістю поділів окремих її частин і деталей, грандіозністю ордера, підкресленою фактурністю обробки поверхонь стін та застосуванням грубо обтесаного граніту й лабрадору в облицюванні нижніх поверхів.
Новизна форм цього будинку позначилась також на своєрідному застосуванні двох ордерів — коринфського та іонійського, що органічно пов’язані між собою.
Іонійський ордер охоплює всю споруду.
На площині бічних фасадів він позначений пілястрами, в ризалітах переходить в напівколони й четвертні колони, а на головному фасаді — в спаровані під однією капітеллю і в пілястри — на другому плані коринфського ордера.
Основою композиції фасадів є чітке виявлення внутрішньої структури будинку.
П’яти основним об’ємам відповідають елементи плану: центральна ввігнута частина, два поздовжніх крила і два кутових вузли, що сполучають крила з центральною частиною.
З усіх споруд, зведених у 30-ті роки, будинки Верховної Ради і Ради Міністрів УРСР найбільш визначні.
В них найгостріше відбилися Загальні прагнення архітекторів до творчого використання принципів класичної архітектури при створенні споруд, нових за своїм змістом, що пройняті ідеями соціалістичного суспільства.
Ці будинки, безумовно, певні віхи в розвитку радянської архітектури, що завершили один із значних його етапів.
Позитивним у діяльності радянських архітекторів в цей період є перш за все те, що протягом ряду років йшла напружена робота по вдосконаленню принципів містобудування та розробці нових типів споруд.
Творче натхнення митця оновлювало міста і села, змінювало русла рік, закладало сади.
З’явився новий, соціалістичний підхід до забудови населених місць, сформувалися нові, прогресивні типи будинків — для житла, культурно-побутового обслуговування, адміністративні, культурно-освітні, спортивні комплекси і таке інше.
Далеко вперед пішла промислова і сільська архітектура.
Поряд з розробкою основних принципів радянської архітектури в той час усталилось багато професійних прийомів у рішенні окремих питань.
Важливо зазначити, що будь-які архітектурні завдання архітектори вирішували з урахуванням містобудівних умов.
Зволочи той чи інший будинок, вони обов’язково враховували навколишню забудову, перспективи дальшого розвитку, можливість вписати нові будинки в існуючий ансамбль, рельєф і характер відведеної під забудову ділянки.
Можна навести чимало прикладів такого підходу.
Так, у 1935- 1930 роках будівництвом корпусу гуманітарних наук за проектом архітектора В. О. Осьмака було завершено ансамбль Київського державного університету.
Новобудова вдало поєднується з накресленою раніше симетричною композицією всього комплексу споруд.
Вдало завершив забудову вулиці VIII з’їзду Рад в Харкові жилий наріжний будинок, що його спорудили за проектом архітектора П. 10. Шпари.
З урахуванням містобудівних умов розташовані на проспекті К. Маркса в Дніпропетровську універмаги й театр (архітектор О. Л. Красносельський).
Вирішуючи структуру споруд, архітектори застосовували певні композиційні прийоми, але перевагу надавали симетричній композиції.
В більшості громадських споруд вестибюль і найбільш значні за об’ємом приміщення займали центральне місце, виділяючись ризалітом, розкреповками, а також більш великими віконними прорізами.
Допоміжні приміщення симетрично розташовувались у бічних фасадах споруди.