Поступово формувався тип заводського чи профспілкового клубу, до складу приміщень масово-видовищної частини якого входили вестибюль з гардеробом, фойє, кулуари, зал для глядачів з кіно устаткуванням та сцена з убиральнями для акторів. Комплекс клубної частини складався з аудиторії, бібліотеки-читальні, кімнат для гурткових занять, ігор і відпочинку та адміністративно-господарських приміщень.

В палацах культури клубна частина поповнювалась фізкультурним і дитячим секторами, майстернями і приміщеннями для періодичних виставок.

За таким принципом споруджено Палац культури імені В. І. Леніна в Луганську та імені О. М. Горького в Кадіївці, Палац праці металургів в Донецьку, Палац культури заводу імені Ф. Е. Дзержинського в Дніпродзержинську.

Вартий уваги Палац праці імені Ілліча в Дніпропетровську, споруджений у 1926-1932 роках за проектом архітектора О. Л. Красносельського.

Загальна композиція споруди основана на класичному прийомі.

Будинок симетричний по центральній осі і складається з двох частин — масово-видовищної та загально клубної.

Клубна частина міститься в крилах головного фасаду, що утворюють парадний півциркульного обрису відступ від красної лінії забудови вулиці.

Такий відступ сприяє архітектурному збагаченню вулиці, поліпшує огляд будинку та умови його експлуатації.

Масово-видовищна частина розміщена по центральній осі споруди в глибині ділянки.

Вона має групу вхідних приміщень і добре пов’язана з клубною частиною.

Зал на 2000 місць з розгорнутим амфітеатром і торцевим балконом має високі акустичні та оптичні якості.

Можливість масових і складних постановок забезпечена великими розмірами технічно обладнаної сцени з широким портальним отвором, авансценою, трюмом, оркестровою ямою та комплексом численних допоміжних приміщень.

Багато професійної майстерності вклали академік В. О. Щуко і архітектор В. Г. Гельфрейх у інтер’єри основних приміщень, які полонять благородною простотою і вмілим використанням опоряджувальних матеріалів.