Володимирський собор
Останні публікації

Центральні частини будинку

Центральні частини будинкуЦентральна частина будинку з головним входом підкреслювалась пластичним або декоративним елементом. Видовжені будинки, щоб запобігти одноманітності, членувалися, ризалітами, розкреповками й іншими елементами, що надавали пластичності фасадам.

Характерний в цьому відношенні жилий будинок по вулиці Пирогова у Києві (1936- 1938 роки, архітектор Г. В. Шлаконьов).

На будинку позначились усі прийоми того часу.

Наріжна частина симетрична бісектрисі кута ділянки.

Вона подібна до башти, підвищена над рештою об’ємів; до неї прилягають два корпуси в напрямку вулиць Леніна і Пирогова.

З боку останньої будинок значно довший і поділений курдонером з проїздом до двору.

З обох боків курдонер обмежений об’ємами, що аналогічні до наріжного.

Пластичності фасаду досягнуто горизонтальними тягами, що відділяють аттіковий і два перших поверхи будинку, а також чергуванням засклених вертикальних площин сходових кліток і подвоєних вертикальних груп балконів.

Наріжні частини будинку під аттіковим поверхом прикрашені тематичними барельєфними фризами.

Однак не слід забувати, що намагання створити пластичні фасади іноді призводило до ускладнення планіровки приміщень та до зайвого прикрашання.

В естетичній виразності будинку велику роль відігравали елементи класичної архітектури — портики, колони, сандрики тощо,- які іноді нагромаджувались на фасадах і надавали їм рис архаїчності.

Більшість споруд — з цегли, під тиньк, пластичні якості якого використовувались для виконання декоративних ліпних елементів.

Якщо монументальний живопис майже не використовувався в синтезі з архітектурою, то скульптурні елементи дуже часто застосовувались зодчими.

Кругла скульптура, барельєфні фризи, тематичні й орнаментальні вставки досить часто зустрічаються майже в усіх видах споруд, особливо в монументальних громадського призначення.

Наочно це можна бачити в спорудах театру в Дніпропетровську, у гуртожитку студентів Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту, універмагу і окремих жилих будинках, в яких значне місце займає кругла скульптура.

Добре закомпоновані тематичні барельєфні вставки в простінках будинку комбінату Донецьк вугілля в Донецьку.

Та хоча й застосовували зодчі різні прийоми рішення споруд, архітектура 30-х років мала своєрідну стильову єдність, яка визначалась її соціалістичним змістом і творчим використанням класичної спадщини.

В процесі створення проектів архітектори прагнули знайти оригінальні засоби художньої виразності споруд відповідно до їх призначення.

Велике значення в той час мала архітектурно-будівельна наука, взята за основу містобудування і рішення окремих споруд.

У довоєнний період уже були розроблені і науково обґрунтовані норми проектування, стандарти будівельних виробів, розроблені нові конструкції, далеко вперед ступила будівельна техніка, прискорився розвиток промисловості будівельних матеріалів, закладалися основи будівельної індустрії.

З 1933 по 1941 рік механооснащеність будівництва зросла в декілька разів.

На будовах з’явилися транспортери, екскаватори, бетоно — і розчиномішалки та підйомні крани.

Це прискорювало темпи будівництва і разом з тим впливало на методи проектування.

В окремих промислових містах переходили до індустріальних методів будівництва.

Ще 1932 року в Запоріжжі та Краматорську розпочалося будівництво жилих будинків з великих шлакобетонних блоків.

Монтаж будинків здійснювався за допомогою портальних кранів, оскільки вага блоків досягала 1000, а деяких 2000 кілограмів.

В Запоріжжі до 1935 року було зведено 16 жилих будинків на 4 і 5 поверхів.

Краммашбуд продовжував впроваджувати великоблокове будівництво, яке набувало широких масштабів.

Крім збірних елементів стін, у Краматорську почали застосовувати блоки під фундаменти, були спроби впровадити збірні перекриття.

Таким чином, у довоєнні роки в радянській українській архітектурі на реальній основі складалися нові риси, зумовлені індустріальними методами будівництва.

Виникли певні традиції радянської архітектури, які набули творчого розвитку в дальші періоди розвитку радянської архітектури.

На загальному фоні політичного піднесення і все зростаючих об’ємів будівництва за час другої й третьої п’ятирічок архітектурна творчість була тісно пов’язана з вирішенням численних завдань, поставлених соціалістичним суспільством.

В архітектурному середовищі з великим ентузіазмом обговорювались подальші проблеми радянської архітектури, які висували за необхідне розробку ряду теоретичних питань.

Досконалішими ставали наукові обґрунтування архітектурних рішень, встановились норми проектування жилих, громадських і промислових споруд.

Комментарии запрещены.