Архітектура Палацу праці свідчить про творчі пошуки в трактовці окремих елементів головного фасаду, композиція якого побудована на рівновазі простих об’ємів, чітко визначеному центрі і хороших пропорціях основних членувань. Головний вхід оздоблено групою трикутних суцільного засклення еркерів і парадними сходами.

Скромніше розв’язані входи в клубну частину Палацу по осі ризалітів, які з боку курдонера оздоблені своєрідно трактованими портиками.

Все це поруч із спокійним ритмом віконних отворів, простими архітектурними деталями і стриманою пластикою стін надає архітектурі споруди художньої виразності і рис, що відповідають її призначенню.

В пошуках художнього образу великих клубів радянські зодчі йшли шляхом лаконічного їх рішення в одному компактному об’ємі. В 1928-1932 роках у Харкові за проектом архітектора 0. І. Дмитрієва було споруджено Палац культури залізничників.

В композиції фасадів позначилась об’ємно-планіровочна структура, вдало розв’язані інтер’єри парадних приміщень із застосуванням цінних порід природного каменю та монументального живопису, який виконав академік Е. Е. Лансере.

Використання оздоблювальних матеріалів в інтер’єрах побудоване на максимальному виявленні їх пластичних, текстурних та колористичних якостей.

Багато сміливих та цінних пропозицій дав матеріал Міжнародного архітектурного конкурсу в 1931 році.

Це позначилось на проекті Театру масового музичного дійства на 4000 місць в Харкові.

На конкурс було подано 142 проекти, з яких найвищу оцінку одержав проект братів О. Л. і В. Л. Весніних.

В цей час в Харкові, Києві, Луганську, Кривому Розі, Вінниці та інших містах України щириться будівництво кінотеатрів із залом для глядачів на 750-1000 місць.

А зі створенням парків культури та відпочинку споруджувались і літні кінотеатри.