Прийнята 23 квітня 1932 року постанова «Про перебудову літературно-художніх організацій» поклала край безпринципності й розбродові серед архітекторів. За короткий час було ліквідовано всі архітектурні угруповання і створено Спілку радянських архітекторів, яка об’єднала архітектурні сили країни і відіграла вирішальну роль в їх ідейному та професійному зростанні.
Радянська архітектура, що мала новий ідейний зміст, народжувалась і успішно розвивалась на благодатному ґрунті національної спадщини.
Зодчі прагнули до глибокого вивчення та критичного використання всього кращого, прогресивного у вітчизняній та світовій архітектурі.
Радянська архітектура розвивалась на соціалістичних принципах забудови міст і селищ, вона збагатилася новими типами споруд, що виникли в результаті становлення соціалістичних суспільних відносин.
Період з 1933 по 1941 рік відзначився зростанням згуртованості спеціалістів республіки на єдиній творчій платформі.
Дальша боротьба за успішне виконання планів соціалістичного будівництва розкривала все ширші обрії перед сміливими творчими дерзаннями.
Виконання першого п’ятирічного плану розвитку народного господарства, дальший зріст індустрії та завершення колективізації сільського господарства сприяли ще більшому зростанню обсягу і темпів будівництва.
Про це свідчить і те, що другим п’ятирічним планом розвитку народного господарства було передбачено капіталовкладень в усі види будівництва в 2,5 раза більше, ніж у першій п’ятирічці.
Завершення колективізації сільського господарства висувало важливі завдання, що їх мала розв’язати радянська архітектура.
Це перш за все розробка принципів планіровки сільських населених пунктів, вирішення структури їх громадських та господарських центрів, створення багатьох типів виробничих, громадських і жилих споруд.
Досвід минулих років, набутий у галузі проектування та будівництва, зумовив узагальнення і критичний аналіз всього, що було створено радянськими зодчими.
Покращанню якості архітектурних творів, підвищенню професійної майстерності архітекторів сприяли тісний зв’язок їх з будівництвом, організація архітектурних майстерень, створення наукового центру — Академії архітектури СРСР.
У цьому науковому закладі узагальнювався набутий досвід будівництва, розроблялися теоретичні основи радянської архітектури, готувались висококваліфіковані кадри.
Важливий вплив на визначення шляхів розвитку архітектури мало всенародне обговорення нових архітектурних творів.
Починаючи з 1933 року, в залах та вітринах магазинів систематично організовувались виставки проектів комплексів і окремих споруд.
Це давало можливість усім громадянам ознайомитись з ними і висловити свої зауваження та побажання, які враховувались потім авторами.
Дискусії, що виникали під час обговорень цих виставок, давали багатий матеріал для творчої практики і наукових узагальнень.