Володимирський собор
Останні публікації

Смерть українського громадського діяча

Смерть українського громадського діячаНаступний Луцький владика Кирило Шумлянський будував кар’єру духовного пастиря у зворотньому порядку. Розпочавши її як уніатський єпископ, на пропозицію короля і за рекомендацією уніатського митрополита, він рукоположився у православного митрополита і вирішив продовжити кар’єру православним ієрархом.

Король негайно відреагував універсалом на цю подію, звинувачуючи Луцького єпископа в державній зраді.

В свою чергу волинський сеймик визнав акт його обрання недійсним і передав єпископів під управління Холмського уніатського єпископа.

Переслідуваний шляхтою прокатолицьких настроїв, Шумлянський змушений був тікати до Києва і просити захисту в російських властей.

Імператор Петро І з цього приводу висловив своє обурення королю Августу II. Таким чином, змагання за підпорядкування такого важливого чинника суспільного життя, як українське православ’я на Правобережжі, що проходили з перемінним успіхом між російським і польським урядами, через політичні маніпуляції Луцькою єпископією завершились на користь поляків. Фактично вже з 1715 року і до падіння Польщі єпископія переходить під владу уніатів, що привело до певних змін в розбудові єпископської резиденції у Верхньому замку.

Першою турботою нових господарів був капітальний ремонт кафедральної церкви Івана Богослова, яка вже перебувала в аварійному стані.

Луцький греко-католицький єпископ Йосип Виговський (1715-30 рр.), як відмічають джерела.

Очевидно, ним же в північному мурі Замку пробивається хвіртка і будується висока мурована дзвіниця, яку згадує люстрація луцького староства 1765 року.

Відремонтовану кафедру, хвіртку в мурі і цегляну дзвіницю замість старої дерев’яної можна бачити на тогочасній іконі св. Ігнатія, яка містить в собі зображення забудови Верхнього та Окольного замків близько сер. XVIII ст. На ній видно також високий дерев’яний міст перед В’їздною баштою Верхнього замку та прилягаючий до неї мур Окольника з аркою над ровом.

В Окольному замку велась розбудова католицької кафедри св. Трійці біскупом Степаном Рупневським (1721-31 рр.). Вона була викликана наслідками руйнівної пожежі 17 червня 1724 року.

Біскуп з власних коштів фундував 200 тисяч злотих, відбудував її та навколишні спалені костели.

На місці згорілої дерев’яної було споруджено муровану кафедральну дзвіницю, яку ми також бачимо на вищезгаданій іконі. Відновлена кафедра стала кращою ніж була, тому ім’я Рупневського в її історії встало поруч з іменем біскупа Фальчевського.

Перший з відомих сьогодні в науковому обігу опис Луцького замку XVIII в. вміщено в люстрації староства 1765 року, в останній рік його держання Станіславом Чарторийським. Завдяки документу ми можемо більш повно відмітити зміни у фізичному стані споруд і забудові території Замку, які стались впродовж майже цілого століття.

Отже, перейшовши через дерев’яний міст, люстратори вступили до «брами мурованої» (В’їздової башти Верхнього замку), в двох поверхах кімнат котрої зберігались поточні актові книги воєводства. Праворуч від брами ще залишались руїни мурів і тільки знаки, де колись була «резиденція дідичних княжат і панів Луцька» (князівський палац).

Зліва стояв старий дерев’яний будинок, можливо, ще той, що збудував майже півтора віку тому Альбрехт Радзивілл. В ньому розміщались канцелярія і зал для гродських судів.

Стирова вежа відмічена в трьох поверхах, з котрих на першому розміщалась скарбниця для складання депозитів, під ним, в підвалі,- в’язниця для звинувачених декретами.

На другому поверсі — в’язниця для відбування покарання шляхтою, а на третьому, крізь склепіння якого в дощ протікала вода, були законсервовані гродські книги. В центрі Замку стояла кафедральна уніатська церква Івана Богослова, в якій також зберігались актові книги — земського суду.

Поза кафедрою розміщались дерев’яні споруди єпископської резиденції, у флігелях якої проживав клір, а поряд височіла мурована дзвіниця. Ревізори більше не відмічають ніяких споруд, проігнорувавши навіть Владичу башту, яку ми бачимо в цей час поряд з дзвіницею на іконі св. Ігнатія.

Проте ними зауважена відсутність будь-якої зброї, що означало чи не повну втрату Замком оборонної функції.

Комментарии запрещены.